Петро Панін
Петро Панін з’явився на світ у 1721 році в Мещовском повіті Московської губернії. Слава і успіх прийшли до нього після участі у Семирічній війні. Відзначився в боях при Цорндорфе і Гросс-Егерсдорфе.
У 1760 році разом з іншими відомими полководцями (Тотлебеном, Чернишовим і Лассі) брав участь у взятті Берліна. Відзначився в цій битві, розгромивши разом з козаками ар’єргард корпусу фон Гюльзена. Після цього управляв землями Східної Пруссії, отримавши звання генерал-губернатора Кенігсберга.
За часів Катерини II його стали вважати великим російським полководцем 18 століття. У 1769 році він був призначений у главу 2-ї армії, що діяла проти турків. Йому вдалося зломити опір ворога в районі Бендер, а після протистояти кримським татарам, які планували набіги на південні регіони Росії. Сам Бендер скорився Паніну в 1770 році.
За свої подвиги був нагороджений орденом святого Георгія I ступеня. При цьому імператриця залишилася незадоволена діями воєначальника з-за великих втрат: російська армія втратила вбитими близько шести тисяч осіб, а також тим, що місто фактично був перетворений в руїни. Панін залишився не у справ, образився на Катерину, почавши критикувати все підряд.
Повернутися в лад від нього знадобилося під час Селянської війни 1773-1775 рр. Після смерті Бібікова, саме він очолив російську армію, яка протистояла загонам Пугачова. Незабаром після цього призначення армія Пугачова була розбита, сам ватажок повстання узятий в полон.
У 1775 році він остаточно відійшов від державних справ, так як стан його здоров’я значно погіршився. У 1789 році раптово помер.
