Михайло Барклай-де-Толлі
Михайло Барклай-де-Толлі – відомий вітчизняний воєначальник шотландсько-німецького походження. Він входить до числа знаменитих російських полководців 18-19 століть, так як хоч його кар’єра почалася при Катерині II, свої найяскравіші перемоги він здобув у війні 1812 року.
Сучасні історики часто називають Барклая-де-Толлі самим недооціненим з російських воєначальників. Як і Суворов, він брав безпосередню участь у Російсько-турецькій війні. Зокрема, штурмував Очаків, навіть був нагороджений золотим орденом на Георгіївській стрічці.
У 1790 році в складі Фінляндської армії брав участь у російсько-шведської військової кампанії 1788-1790 рр .. В 1794 році придушував повстання польських повстанців, відзначився в бою під Любанью, стало одним з найяскравіших подій повстання Костюшка. Зокрема, йому вдалося розгромити загін Грабовського. Також успішно штурмував Вільно і Прагу.
Під час війни проти Наполеона серед оточення, близького до імператора, ставлення до Барклая-де-Толлі було настороженим. У той час були сильні позиції “російської партії”, яка виступала за усунення з посади головнокомандувача цього полководця з-за його іноземного походження.
До того ж багато хто був не в захваті з-за його тактики “випаленої землі”, яку він застосовував в оборонній війні проти армії Наполеона значно перевершувала російські війська за чисельністю. У Вітчизняній війні йому доводилося відступати на протязі всього першого етапу кампанії. В результаті Барклая-де-Толлі замінили Кутузовим. При цьому відомо, що саме він пропонував фельдмаршалу залишити Москву, що в результаті стало одним з вирішальних і переломних моментів в протистоянні з Наполеоном.
У 1818 році воєначальник помер по дорозі в Німеччину, куди вирушав для лікування на мінеральних водах. Йому було 56 років.
