Тренерська кар’єра
У 33 роки Віталій Семенович Давидов завершив професійну кар’єру. Підводячи її підсумки, він зазначав, що будь-який спортсмен грає рівно до тих пір, поки йому дозволяють обставини й сили. Як тільки вирішувати найвищі завдання стає неможливо, приходить пора розлучатися з улюбленою справою. У таких ситуаціях настає неприємний момент, коли залишається або йти добровільно, або чекати, коли це запропонують зробити тренери. Давидов був впевнений, що краще робити це самому.
Після цього він цілком присвятив себе тренерській роботі. Герой нашої статті очолював юнацьку і молодіжну збірні СРСР, які під його керівництвом ставали переможцями чемпіонатів світу в 1976 і 1977 роках, відповідно.
У 1979-му Давидов перейшов на клубний рівень, вставши біля керма рідного московського “Динамо”. Під його керівництвом “біло-блакитні” боролися за перемогу в першості Радянського Союзу, але, як і в його бутність гравцем, золоті медалі йому так і не скорилися. В якості тренера Віталій Семенович двічі виграв срібло і одного разу бронзу.
У 1981 році тренер поїхав в дружню Угорщину, щоб тренувати клуб “Уйпешт Дожа”. Це хоч і була країна соцтабору, але в той час деякі фахівці офіційно виїжджали працювати за кордон. Зі своєю новою командою Давидов виграв два чемпіонати Угорщини, тричі ставав володарем кубка. Після він очолив національну збірну, яку зумів вивести з класу “С” в клас “Б”, що стало для неї серйозним досягненням.
