Віталій Давидов – відомий радянський хокеїст, який виступав на позиції захисника. Протягом своєї кар’єри він грав у першості СРСР за столичне “Динамо”. У складі збірної тричі ставав олімпійським чемпіоном, дев’ять разів вигравав чемпіонат світу. У цій статті ми розповімо про його біографії, спортивних досягненнях та особистому житті.
Дитинство і юність
Віталій Давидов народився в Москві в 1939 році. Його кар’єра, як і у більшості хлопчаків у той час, почалася з дворового хокею. Жив герой нашої статті неподалік від стадіону “Динамо”. Одного разу його помітив проходив повз по Нижній Масловці Ілля Васильович Бізюков, який на той час тренував “біло-блакитних”.
Віталій Давидов своєю яскравою і самовідданою грою відразу звернув на себе увагу досвідченого тренера. Бізюков покликав юнака до себе і запросив на наступний день прийти на стадіон. Так Віталік став членом юнацької команди, а з 1957 року виступав за основний склад “Динамо”.
Ріс хлопчик у родині водія та бухгалтера. Батько загинув на війні у 1942 році. Мати виховувала Віталія з братом одна. Їй доводилося багато працювати, вона працювала в газеті “Правда” бухгалтером. Туди ж пізніше влаштувався і його старший брат Едуард.
Професійна кар’єра
Цікаво, що хокеїст Віталій Давидов почав свою кар’єру в юнацькій збірній в якості нападника. У клубі він грав разом з іншою легендою тих років Володимиром Юрзиновым.
Коли його переводили в основний склад, із-за дефіциту захисників перевели в задню лінію. Гра на цій позиції сильно сподобалася Віталія Давидова. З неї він вже не йшов ні в клубі, ні в збірній.
Вже в 1962 році хокеїст Віталій Семенович Давидов визнається кращим захисником СРСР. Всього у внутрішньому чемпіонаті він провів 519 матчів, виступаючи до 1973 року, але так і не зумів стати чемпіоном країни, хоч неодноразово визнавався кращим захисником турніру. Сім разів у біографії Віталія Давидова були срібні медалі радянського першості, ще п’ять разів він ставав бронзовим призером. При цьому його кар’єра в збірній склалася набагато успішніше.
Олімпіада в Інсбруку
У 1964 році герой нашої статті у складі радянської збірної відправляється на першу у своєму житті Олімпійські ігри. В команді він вже вважається досвідченим гравцем, який роком раніше виграв золоті медалі світової першості в Швеції.
В Австрії радянська збірна приїхала в ранзі одного з фаворитів. На кваліфікаційному етапі була розгромлена збірна Угорщини з рахунком 19:1. Переможці олімпійського турніру у той час визначалися серед залишилися після попереднього туру восьми команд, які грали по одній грі між собою.
Зі слабкими суперниками радянські хокеїсти не зазнали жодних труднощів, перемігши 15:0 Швейцарію і 10:0 ФРН. Потім була впевнена перемога над американцями – 5:1. Найнаполегливішим виявилося протистояння з канадцями, але і з нього збірна СРСР вийшла переможницею – 3:2. Також були обіграні шведи (4:2) і чехи (7:5).
Давидов взяв участь у всіх семи матчах, завоювавши золоті олімпійські медалі.
Кращий захисник у світі
На чемпіонатах світу з хокею Віталій Давидов перемагав дев’ять разів поспіль з 1963 по 1971 роки включно. Але самим яскравим і успішним для нього вважається турнір 1967 року, який пройшов в австрійській столиці Відні.
Радянська збірна на ньому була просто нестримна. Єдиними, хто уник нищівної поразки, стали канадці і чехи. Їх радянські хокеїсти обіграли 2:1 і 4:2, відповідно. Інші збірні були переможені просто з непристойним рахунком: 16:1 – ФРН, 12:0 – НДР, 8:2 – Фінляндія, 7:2 – США, 9:1 – Швеція.
Для Давидова цей турнір став примітним з тієї причини, що за його підсумками він був офіційно визнаний кращим захисником світу. Це видатне досягнення.
Золотий Гренобль
На наступний рік вже в ранзі кращого захисника світу герой нашої статті відправляється на свої другі Олімпійські ігри у французький Гренобль. Схема турніру залишилася незмінною, тільки на цей раз збірна СРСР була звільнена від кваліфікаційного етапу, почавши відразу з матчів у групі А.
У перший ігровий день офіційного турніру розгромлені фіни – 8:0. Наступного дня ще більш переконлива перемога здобута над командою НДР (9:0). Далі були повалені американці (10:2) та німці (9:1).
Впертій вийшла гра проти збірної Швеції. Після першого періоду на табло встановився рівний рахунок – 1:1. Другий період зовсім не приніс забитих шайб жодної з команд. Тільки у вирішальній 20-хвилинці радянські хокеїсти домагаються перемоги – 3:2.
У передостанньому турі міцними горішками виявилися чехи. Вже в першому періоді вони на голову переграли збірну СРСР, завершивши його з рахунком 3:1 на свою користь. У другому періоді команди обмінялися шайбами, а в третьому радянські спортсмени були близькі, щоб зрівняти рахунок, але в результаті все-таки зазнали поразки 4:5.
Перед останнім туром склалася унікальна ситуація, коли відразу у трьох команд набралося по 10 очок. Це були збірні СРСР, Канади та Чехословаччини. Команда Віталія Давидова, який весь турнір провів в основному складі, з честю вийшла з цієї непростої ситуації. В очному протистоянні з північноамериканцями була здобута перемога 5:0, а наші основні конкуренти чехи не зуміли переграти шведів (2:2).
Давидов стає дворазовим олімпійським чемпіоном, поступившись на цей раз звання кращого захисника турніру чеху Йосефу Горешковскому.
Саппоро
На свої останні в кар’єрі Олімпійські ігри в японському Саппоро Віталій Давидов, фото якого до того часу регулярно друкувалися у вітчизняній спортивній пресі, приїхав уже в статусі ветерана. Йому було 33 роки, для всіх ставало очевидним, що це його останній олімпійський турнір.
На цей раз фінальна група, яка розіграла медалі, складалася з шести команд. У перший же день турніру переможені фіни (9:3), але вже у другому турі збірна СРСР оступилася, не зумівши переграти шведів. Рівна гра, яка тривала протягом усієї зустрічі, закінчилася закономірною нічиєю 3:3.
Потім були розгромлені американці (7:2) і поляки (9:2). В останній день турніру чекав матч з чехами, які були нашими одвічними суперниками, вже не раз надавали гідний опір. До того ж, відставали від збірної СРСР вони всього на 1 очко. Очевидці згадують в тому матчі відмінну гру Давидова, який просто не дозволив нічого зробити чеським форвардам. На першу перерву команди пішли за рахунку 2:0 на користь радянських хокеїстів, а перед останньою 20-хвилинкою перевага стала ще більш вагомим – 4:1. Підсумок – 6:2. Давидов – триразовий олімпійський чемпіон.
При досить скромних фізичних параметрах (зрості 173 см і вазі 73 кілограми) Давидов примудрявся демонструвати на майданчику справжній силовий хокей. У нього були фірмові прийоми, з допомогою яких він ставив в глухий кут нападників команди-суперниці, раз за разом залишаючи їх не у справ. З часом його прийоми стали класикою гри в обороні, сьогодні їх вивчають у спортивних школах. Сам Давидов при можливості передає свій досвід підростаючому поколінню.
Тренерська кар’єра
У 33 роки Віталій Семенович Давидов завершив професійну кар’єру. Підводячи її підсумки, він зазначав, що будь-який спортсмен грає рівно до тих пір, поки йому дозволяють обставини й сили. Як тільки вирішувати найвищі завдання стає неможливо, приходить пора розлучатися з улюбленою справою. У таких ситуаціях настає неприємний момент, коли залишається або йти добровільно, або чекати, коли це запропонують зробити тренери. Давидов був впевнений, що краще робити це самому.
Після цього він цілком присвятив себе тренерській роботі. Герой нашої статті очолював юнацьку і молодіжну збірні СРСР, які під його керівництвом ставали переможцями чемпіонатів світу в 1976 і 1977 роках, відповідно.
У 1979-му Давидов перейшов на клубний рівень, вставши біля керма рідного московського “Динамо”. Під його керівництвом “біло-блакитні” боролися за перемогу в першості Радянського Союзу, але, як і в його бутність гравцем, золоті медалі йому так і не скорилися. В якості тренера Віталій Семенович двічі виграв срібло і одного разу бронзу.
У 1981 році тренер поїхав в дружню Угорщину, щоб тренувати клуб “Уйпешт Дожа”. Це хоч і була країна соцтабору, але в той час деякі фахівці офіційно виїжджали працювати за кордон. Зі своєю новою командою Давидов виграв два чемпіонати Угорщини, тричі ставав володарем кубка. Після він очолив національну збірну, яку зумів вивести з класу “С” в клас “Б”, що стало для неї серйозним досягненням.
Повернення на батьківщину
Після повернення з-за кордону Віталій Давидов хокей не залишив. Він працював у клубі “Динамо” на посаді начальника команди. У рік 50-річчя російського хокею був нагороджений спеціальним призом від вітчизняної федерації. Його назвали в числі шести кращих захисників за всю історію. У 1999 році нагородили почесним знаком “За заслуги у розвитку спорту і фізичної культури”.
У 2004 році видатний спортсмен був введений в зал слави Міжнародної федерації хокею з шайбою і зал слави вітчизняного хокею.
Особисте життя
В даний час Давидов, як і раніше, живе в Москві в районі стадіону “Динамо”. Йому 79 років. Незважаючи на вік, він не відійшов від справ, займає пост віце-президента в столичному “Динамо”.
Все життя поруч із ним була вірна подруга Тетяна, його дружина. Разом вони виховали двох доньок. Ольга закінчила факультет журналістики Московського державного університету, зараз працює на телебаченні. Алла – менеджер у великій ірландської компанії.
