Пошуки і встановлення
Виборче сприйняття, або апперцепция, приклади якої були наведені вище, вказує на уважне і вдумливе сприйняття навколишнього світу, засноване на власному досвіді, знаннях, фантазіях та інших поглядах. Всі ці категорії – різні у різних людей. В першу чергу людина дивиться на те, що відповідає його цілям, мотивів і бажань. Через призму своєї пристрасті він вивчає і описує навколишній світ.
Якщо ж людина має тверде відчуття всередині себе, яке називається «хочу», то він починає пошуки відповідного його бажанням і сприяє реалізації задуманого. На відчуття впливають також встановлення і психічний стан особистості.
Спираючись на те, що синтетичне єдність апперцепції приводить людину до пізнання навколишнього світу через призму своїх думок-образів і відчуттів, можна сказати і протилежне. Наприклад, до кожної особи, з якою відбувається спілкування, у іншої людини виникає те чи інше до неї ставлення. Це соціальна апперцепция. До неї відноситься вплив людей один на одного за допомогою ідей, думок та спільної діяльності.
Саме поняття апперцепції поділяють за видами: культурна, біологічна й історична. Вона буває природженою і набутою. Апперцепция має дуже велике значення для людського життя. Сама ж людина має здатність змінюватися під впливом нової інформації, усвідомлювати, сприймати, доповнювати свої знання і досвід. Зрозуміло, що змінюються знання – змінюється сама людина. Думки особистості впливають на її характер, поведінку, здатність висувати гіпотези відносно інших людей, явищ і предметів.
Філософське поняття апперцепция, визначення якого говорить нам про усвідомленому сприйнятті всього навколишнього на основі особистого досвіду та знань, має латинське походження. Воно широко застосовується в психології. Результатом такого процесу буде ясність і виразність елементів свідомості. Це ключове властивість психіки людини, що виражає зумовленість сприйняття явищ і предметів зовнішнього світу у відповідності з особливостями психологічного досвіду, накопиченими знаннями і станом особистості зокрема.
Вперше термін апперцепция запропонував німецький філософ і математик Лейбніц Р. В. Він займався ще логікою, механікою, фізикою, юридичною наукою, історією, був ученим, філософом і дипломатом, винахідником і мовознавцем. Лейбніц є засновником і першим президентом Берлінської Академії наук. Вчений був іноземним членом Французької Академії наук.
Лейбніц позначив цим терміном свідомість, рефлективні акти, що дають людині думку про «Я». Апперцепция відрізняється від перцепції, неусвідомлюваного сприйняття. Він пояснив відмінність між сприйняттям-перцепцією (внутрішній стан монади) і апперцепцией-свідомістю (рефлективным пізнанням цього стану всередині людини). Лейбніц Р. Ст. ввів розходження між цими поняттями в полеміці з картезианцами, приймають як «ніщо» неусвідомлювані сприйняття.
