Аналіз рукописів
Самосвідомість філософ трактує як акт чисто спонтанний, який вказує на те, що чистий апперцепция належить до вищим пізнавальним здібностям. У зв’язку з такими уявленнями не дивує те, що Кант іноді ототожнює єдність апперцепції (первинне) і розум.
Аналіз рукописів філософа показав, що він напередодні представлення своєї праці «Критика чистого розуму» трактував «Я» в дусі раціональної психології. Це означає, що «Я» – річ в собі, доступна апперцепції (безпосередньому інтелектуальному спогляданню). Відмова від такої позиції згодом привів до нестиковок у структурі аргументації.
Пізніше поняття «трансцендентальна апперцепция» та її єдність послужило початком для створення наукових праць Фіхте.
Сфера використання поняття
Взагалі, це явище було розглянуто багатьма філософами і представниками інших наук. Його широко використовують у психології, медицині, соціології та інших сферах людського буття. Кант поєднав можливості людей. Він виділяв емпіричну апперцепцию, що означає пізнавати самого себе, і трансцендентальну, що вказує на чисте сприйняття світу. Наприклад, Гербарт В. говорить про це поняття, як про процес пізнання, отримання людиною нових знань і об’єднання їх з вже наявними. Вундт Ст. характеризує апперцепцию, як механізм, який структурує особистий досвід у свідомості людини. Адлер А. прославився думкою про те, що людина бачить те, що хоче побачити. Іншими словами, він помічає лише те, що підходить під його концепцію світу. Так і формується певна модель поведінки особистості.
Таке поняття, як трансцендентальне єдність апперцепції, простими словами, характеризує здатність людини інтерпретувати власне світовідчуття. Це його особисте ставлення або оцінка навколишнього світу і людей. Таке розуміння є в медицині і соціології.
