Чого не варто робити дорослим при виконанні ігрових вправ?
Батьки часто роблять помилки, самостійно займаючись з дітьми. Найпоширеніша з них – це манера думати за дитину. На практиці, при виконанні вправ на розвиток емоційної сфери, це часто виражається у фразах: «Дивись, що дівчинка посміхається. Значить, їй весело. Куди вона піде? В парк на каруселі.» Або: «Ой, який сумний хлопчик. Як ти думаєш, чому йому сумно? Може, йому треба сходити в садок до друзів?»
Перелік можна продовжити, адже скільки батьків, стільки й варіантів вимови помилкових фраз. Такий підхід до занять повністю знецінює їх. Грає в цьому випадку не дитина, а доросла людина. Малюк не думає, не вибудовує причинно-наслідкові зв’язки. Тобто методичні засоби розвитку емоційної сфери дошкільнят, в даному випадку картинки, що зображують переживання, не використовуються правильно. Заняття не дають результатів, хоча номінально вони присутні в розписі дитини.
Відповідно, перше, чого не можна робити батькам при домашніх заняттях, – це думати і вирішувати за свою дитину.
Іншою поширеною помилкою є заперечення запропонованого малюком варіанти. Наприклад, дитина бере картинку, на якій, згідно анотації до гри, зображена образа. Заявляє про те, що намальована нудьга, і поміщає зображення в парк з атракціонами або в дитячий садок. Дорослі часто говорять малюкові, що він помилився, і перекладають картинку в потрібну, згідно анотації, стопку.
Так чинити не можна. Будь-який малюнок досить абстрактно передає емоції, їх сприйняття завжди відбувається через особистісну призму. Помилкою можна вважати, тільки якщо картинку зі сміхом дитина пізнає як зображення болю. У схожих ж емоціях поняття «помилка» не застосовується. Якщо дорослий не згоден з версією малюка, потрібно не виправляти дитину, а поцікавитися, з якихось причин той прийшов до озвучених висновків.
