Чому важливо приділяти увагу розвитку самих емоцій?
Дітей мало навчити дохідливо і вірно висловлювати наповнюють їх емоції. Для того щоб діти опанували ці навички, вони повинні відчувати почуття. Неможливо прищепити вміння вираження радості або засмучення, якщо малюк не знає про те, що це таке. Тому процес розвитку емоційної сфери дошкільнят включає в себе не лише навчання вірному вираження почуттів, але ще й вміння їх відчувати.
Важливість самого факту наявності емоцій неможливо переоцінити. Безумовно, кожна людина хоча б раз у своєму житті стикався з людьми, яких можна охарактеризувати такими епітетами:
- черствий;
- холодний;
- бездушна;
- порожній.
Зрозуміло, перелік епітетів, якими можна охарактеризувати емоційну холодність, можна продовжити. Нерідко люди вважають, що якщо їхня дитина не показує своїх почуттів, то це ознака стриманості або навіть якогось аристократизму, а зовсім не свідчення їх відсутності. Особливо часто так думають батьки хлопчиків.
Між тим стриманість і відсутність емоцій – поняття абсолютно різні. Стримувати почуття маленькі діти не в змозі. Якщо дитина ображений, сердитий, злий, засмучений або ж, навпаки, зрадів, це в будь-якому випадку позначиться у нього на обличчі або ж проявитися у поведінці. Наскільки це прояв буде вірно відображати почуття – інше питання, але сам факт вираження емоцій неодмінно з’явиться.
Коли мова заходить про розвиток емоційної сфери дошкільнят, батьки нерідко задаються питанням про те, що поганого у відсутності повної гами переживань. Дійсно, хіба погано те, що дитина не буде сильно хвилюватися, не зможе нерозважливо закохатися, не стане таїти образи? Роботом адже малюк від цього не стане, нічого абсолютного не буває, і базова емоційна палітра все одно буде присутній.
Шкода відсутності власних емоцій в тому, що людина не зможе проявити співчуття, співпереживання. Він ніколи не зрозуміє, чому для когось іншого є важливим якусь дію. Перебуваючи на керівній посаді, така людина не зрозуміє бажання працівника піти раніше або взяти вихідний в день народження дитини або ж при хвороби батьків. Якщо подібний людина стане лікарем або педагогом, мотиви вчинків, як і переживання дітей, або пацієнтів, будуть знаходитися за межею його сприйняття.
Більш того, чужа сентиментальність з плином часу стане викликати роздратування. Як правило, такі люди бувають шановані, але не люблять, навіть у власних сім’ях. А до старості вони стають сварливими і викликають неприязнь у інших.
Таким чином, відсутність повної гами емоцій теж є комунікативним бар’єром, що заважає вибудовувати нормальні відносини з іншими людьми. Тому приділяти увагу такому питанню, як розвиток соціально-емоційної сфери дошкільників, необхідно.
