Роль трудової діяльності і творчості в розвитку емоцій
Повний розвиток емоційно-вольової сфери у старших дошкільнят неможливо без наявності у малюків цих обов’язків, без трудової діяльності.
Зрозуміло, мова йде про простому домашньому працю, посильном і зрозумілою малюкові. Часто батьки вважають, що робота дитини – це розстановка іграшок по місцях і розвиваючі заняття з ними. Це не так. Під працею розуміється дія, затребуване іншими членами сім’ї, результат якого можна відчути «тут і зараз», помацати, побачити або навіть з’їсти.
Дитина не в змозі усвідомити, що те, що він сидів тихо і перекладав картинки, – це корисна дія. В його розумінні затребуваний праця – це вимитий посуд, приготований вечерю. Щось просте, ніж всі користуються. Відповідно, у малюка повинна бути можливість приносити користь. Йому потрібно визначити заняття і не втручатися в це. Наприклад, дитині доручили вимити тарілки до вечері. Якщо він недопрацював або ж вимив погано, не можна виправляти. Це – зона відповідальності малюка, позначена батьками. Дитина повинна зрозуміти, що крім нього ніхто не виконає цю роботу. Якщо з п’яти тарілок малюк вимив три, то доведеться комусь їсти брудних.
Цей простий прийом дозволить дитині освоїти такі емоції, як сором і відповідальність, зрозуміти важливість доведення справи до кінця. Жодне теоретичне заняття не зрівняється з трудовою практикою. Про це писали багато педагоги, включаючи Макаренко. Зрозуміло, дитині можна допомогти, особливо якщо він про це попросить.
Творчість теж впливає на емоції, але трохи інакше, ніж праця. Наприклад, дитина виліпив фігурку з пластиліну або намалював щось. Приміщення малюнка в рамочку, а фігурки на поличку дозволяє йому випробувати такі емоції, як гордість, задоволення, натхнення або навіть натхнення.
Тому до дитячої творчості не можна ставитися зневажливо. Малюнки і вироби обов’язково слід розглядати, коментувати, обговорювати. Це вкрай важливо не тільки для становлення та розвитку емоцій, але і для набуття малюком впевненості в собі.
