Емоції – та область, яку зазвичай не приділяється достатньо уваги в процесі виховання та розвитку дітей. Між тим розвиток емоційної сфери дошкільнят – вкрай важливе заняття, забувати про який ні в якому разі не можна. Для того щоб зрозуміти, наскільки ця область значуща, достатньо уявити собі світ, населений людьми, повністю позбавленими можливості або ж вміння відчувати і виражати емоції. Або ж спробувати прожити хоча б кілька годин без будь-яких емоцій. Це не просто дуже складно, швидше – практично неможливо.
Проте вміння відчувати емоції і правильно їх висловлювати не дається людям автоматично, при народженні. Діти вчаться цьому точно так само, як і багато чому іншому. Емоційна модель закладається в ранньому дитинстві, коли малюки спостерігають за власними батьками.
Чому важливо приділяти увагу розвитку вміння висловлювати емоції?
Як правило, ні в кого не виникає питань про те, з яких причин слід приділяти увагу мовному розвитку, навчання грамоті, прищепленню посидючості, дисципліни і гігієнічних навичок. Але коли мова заходить про розвиток емоційної сфери особистості дошкільника, більшість батьків просто не розуміють, для чого це потрібно.
Доросла людина повинен уміти правильно й дохідливо висловлювати власні почуття, інакше йому буде дуже складно взаємодіяти з іншими людьми, вибудовувати особисті стосунки. Уміння правильно висловити радість, смуток, сум, образу, злість, показати іншій людині, що засмучує, а що приводить у захват – це те, без чого неможливо повноцінно жити.
Приміром, чоловіка засмучує манера колег жартувати над ним. Показати свої емоції він не проти, але не вміє, не знає, як донести до оточуючих пережиті почуття. Це призводить до того, що чоловік щодня стикається зі стресовими для нього обставинами і переживає негативні емоції. Негатив накопичується всередині і в якийсь момент сходить, подібно лавині, погребающей під собою абсолютно все. Як правило, в подібних ситуаціях говорять про нервовий зрив. Можливий і інший результат подій – розвиток важкої депресії або ж виплеск негативу в колі сім’ї. Зрозуміло, можливі й сутички з кривдником або зміна роботи. Але яким би не був розвиток подій, чоловік цілком міг би його уникнути, якби вмів показувати власні емоції.
Іншим, досить часто зустрічається в житті прикладом відсутності уміння правильно виражати свої почуття є зав’язування знайомства і побудова особистих відносин. Багато дівчат щиро не розуміють, з яких причин сподобалися молоді люди починають ними цікавитися, знайомляться, йдуть на контакт, але довше кількох побачень відносини не тривають. Справа в невірної демонстрації емоцій. Тобто дівчата відображають не те, що відчувають насправді. Вони просто не вміють правильно, просто і дохідливо висловлювати власні емоції. Молоді люди сприймають емоційний посил, який свідчить про бажання легкого короткострокового флірту, і ведуть себе відповідно, навіть не уявляючи, що дівчина може бажати не інтрижки на одну ніч, а заміжжя.
Подібних прикладів можна привести масу. Щодня практично кожна людина стикається з наслідками того, що в його ранньому віці або в дитинстві його близьких відсутні заняття з розвитку емоційної сфери дошкільнят.
Іншими словами, уміння правильно і максимально дохідливо висловити власні емоції суттєво полегшує життя. Люди, які це можуть, навряд чи стануть скаржитися на те, що оточуючі не розуміють, бо не опиняться в подібних обставинах. Також відсутність навичок вірного відображення власних почуттів є досить серйозним комунікативним перешкодою, бар’єром між конкретною людиною і іншими людьми.
Чому важливо приділяти увагу розвитку самих емоцій?
Дітей мало навчити дохідливо і вірно висловлювати наповнюють їх емоції. Для того щоб діти опанували ці навички, вони повинні відчувати почуття. Неможливо прищепити вміння вираження радості або засмучення, якщо малюк не знає про те, що це таке. Тому процес розвитку емоційної сфери дошкільнят включає в себе не лише навчання вірному вираження почуттів, але ще й вміння їх відчувати.
Важливість самого факту наявності емоцій неможливо переоцінити. Безумовно, кожна людина хоча б раз у своєму житті стикався з людьми, яких можна охарактеризувати такими епітетами:
- черствий;
- холодний;
- бездушна;
- порожній.
Зрозуміло, перелік епітетів, якими можна охарактеризувати емоційну холодність, можна продовжити. Нерідко люди вважають, що якщо їхня дитина не показує своїх почуттів, то це ознака стриманості або навіть якогось аристократизму, а зовсім не свідчення їх відсутності. Особливо часто так думають батьки хлопчиків.
Між тим стриманість і відсутність емоцій – поняття абсолютно різні. Стримувати почуття маленькі діти не в змозі. Якщо дитина ображений, сердитий, злий, засмучений або ж, навпаки, зрадів, це в будь-якому випадку позначиться у нього на обличчі або ж проявитися у поведінці. Наскільки це прояв буде вірно відображати почуття – інше питання, але сам факт вираження емоцій неодмінно з’явиться.
Коли мова заходить про розвиток емоційної сфери дошкільнят, батьки нерідко задаються питанням про те, що поганого у відсутності повної гами переживань. Дійсно, хіба погано те, що дитина не буде сильно хвилюватися, не зможе нерозважливо закохатися, не стане таїти образи? Роботом адже малюк від цього не стане, нічого абсолютного не буває, і базова емоційна палітра все одно буде присутній.
Шкода відсутності власних емоцій в тому, що людина не зможе проявити співчуття, співпереживання. Він ніколи не зрозуміє, чому для когось іншого є важливим якусь дію. Перебуваючи на керівній посаді, така людина не зрозуміє бажання працівника піти раніше або взяти вихідний в день народження дитини або ж при хвороби батьків. Якщо подібний людина стане лікарем або педагогом, мотиви вчинків, як і переживання дітей, або пацієнтів, будуть знаходитися за межею його сприйняття.
Більш того, чужа сентиментальність з плином часу стане викликати роздратування. Як правило, такі люди бувають шановані, але не люблять, навіть у власних сім’ях. А до старості вони стають сварливими і викликають неприязнь у інших.
Таким чином, відсутність повної гами емоцій теж є комунікативним бар’єром, що заважає вибудовувати нормальні відносини з іншими людьми. Тому приділяти увагу такому питанню, як розвиток соціально-емоційної сфери дошкільників, необхідно.
Коли і як діти починають відчувати перші емоції?
Часто говорять про те, що перші емоції людина починає відчувати з моменту народження. Це не зовсім вірно. У перші секунди, хвилини, години і дні свого життя емоцій людина не відчуває, за них помилково приймаються відчуття.
Малюк починає дихати, його очі реагують на світло, шкіра відчуває повітря, холод, тепло, дотику, в шлунку прокидається голод. Все це і багато чого іншого – набір відчуттів, що викликають реакцію з боку нервової системи – плач, крик, бурчання, двиганье ручками і ніжками та інше.
Відчуття, які переживає новонароджений, зовсім новими для нього, повністю йому не знайомі. Перебуваючи в утробі, малюк не відчував нічого подібного до того, з чим він зіткнувся в саму першу секунду після народження.
Зрозуміло, всі ці відчуття викликають яскраві реакції. Ці реакції – крик, задоволене бурчання, плач тощо – є емоційною фундаментом, закладеним в нервовій системі людини ще в період внутрішньоутробного розвитку. Іншими словами, це не емоції, а їх прообраз. Немовля сприймає найпростіший подразник з навколишнього середовища і реагує на нього. Наприклад, світло або холод можуть призвести до плачу або руху ніжками і ручками.
Справжні найпростіші емоції дитина починає відчувати набагато пізніше, оскільки для цього потрібна розумова діяльність, осмислення. Тобто якийсь життєвий досвід у малюка уже має бути. Як правило, поява перших емоцій збігається з моментом виникнення допитливості, зацікавленості в тому, що оточує малюка. Можна стверджувати, що, якщо дитина взяв в руки іграшку і почав її розглядати, він вже цілком здатний радіти, сумувати і випробовувати інші прості емоції.
Свідченням наявності емоцій у дитини, яка не досягла року, є поява сміху. Якщо дитина здатна реготати, значить, і емоційна сфера у нього вже утворилася.
Що відбувається в ранньому віці? Етапи становлення емоцій
До року діти починають переживати найпростіші емоції – радість, засмучення, схвалення, невдоволення та інші. Виражаються ці почуття відповідними простими і зрозумілими способами:
- посмішка;
- сміх;
- сумна гримаска;
- плач.
Не слід турбуватися з-за відсутності у малюка до року складною міміки або ж вміння ображатися. У ранньому віці малюк ще не знає, що таке образа, він відчуває прикрість. Дитині може бути добре чи погано, він задоволений або засмучений. Злитися, ображатися, випробовувати інші складні емоції, які вимагають наявності досвіду порівняння і поняття про власної особистості, малюк ще не в змозі.
У віковому періоді від року до трьох років дитина значно розширює спектр доступних йому почуттів. Саме в цей період і відбувається основне розвиток емоційної сфери дошкільників. До трьох років закладаються основи всіх почуттів та емоцій, якими людина стане користуватися в житті. Для цього вікового періоду характерно інтуїтивне навчання, переймання стереотипів поведінки, реакцій, рис характеру у дорослих, які оточують малюка.
Після подолання трирічного кордону діти починають активно освоювати мова і навчаються чого-небудь вже не тільки за допомогою інтуїтивного сприйняття і перейняття, копіювання, але і іншими способами. Для цього віку характерні цікавість і прагнення до пізнання. Саме після трьох років малюки починають ламати іграшки, намагаючись дізнатися, яким чином ті влаштовані.
Після трьох років активно розвивається той фундамент емоційної сфери, який був закладений раніше, і стає очевидно, яких почуттів малюкові не вистачає. Саме брак чого-небудь і визначає те, яким стане розвиток пізнавальної та емоційної сфери дошкільника. Цей період триває в середньому до шести-семи років, тобто до моменту початку шкільного навчання.
В чому особливості дитячих емоцій?
Розвиток емоційно-вольової сфери дошкільника відбувається поступово, відповідно і займатися цією областю потрібно постійно. Емоції – це не математична задача, яку можна вирішити раз і назавжди. Емоційне становлення – це складний і довгий процес. А розвиток уміння висловлювати або, навпаки, контролювати свої почуття і зовсім не має ніяких вікових обмежень.
Малюкам властиві певні особливості розвитку емоційної сфери. Дошкільник, проходячи етапи становлення навику відчувати і висловлювати свої почуття, освоює і проявляє емоції по-різному в кожному віковому періоді. Але незалежно від того, в якому віці перебуває малюк і наскільки розвинута в нього гама почуттів, їх вияв і вираження завжди відрізняються від того, як демонструють дорослі емоції.
Особливостями дитячих емоцій прийнято вважати:
- найпростіші прояви, пов’язані з засвоєнням перших життєвих соціальних причинно-наслідкових ланцюжків, наприклад, будинок – батьки – сад – друзі – вихователь;
- яскраве переживання і вираження стану передбачення, це відноситься як до очікування свят, так і до усвідомлення наслідків своїх слів і справ, припустимо: зламана іграшка – засмучена мама;
- поступове просування від елементарного до ускладненому, очевидне оточуючим, оскільки приймає форму здогадок і припущень.
Перші емоції є прямим наслідком відчуттів. Тобто вони виникають під впливом природних фізіологічних потреб. Цей етап триває в середньому до трьох років. У цьому віковому проміжку фізіологія і дія навколишнього середовища диктують особливості розвитку емоційної сфери. Дошкільник старше трьох років вже починає відчувати більш складні емоції і розуміти необхідність їх контролю. Тобто якщо дитині у віці двох років пояснити неприпустимість плачу в громадському місці неможливо, то малюкові, отметившему п’ятиріччя, це розтлумачити вже цілком реально. Таким чином, особливістю розвитку емоційної сфери дітей віком від трьох до шести років є не тільки їх становлення та розвиток, а й формування уміння контролювати прояви почуттів.
Що впливає на становлення та розвиток дитячих емоцій?
Як правило, перше, про що згадують, коли мова заходить про впливають на розвиток емоційно-вольової сфери дошкільника факторах, – це поведінка дорослих і спосіб життя, прийнятий в сім’ї. Без всякого сумніву, це так. Проте не тільки те, що дитина бачить і сприймає як приклад, впливає на розвиток її емоцій.
Для формування соціальних, емоційних та інших навичок надзвичайно важливі мотиви, фактори, що спонукають пізнавати і засвоювати нове. Ці фактори часто являють собою одночасно мотиви і засоби розвитку емоційної сфери дошкільнят.
Самий головний фактор, що впливає на становлення емоцій і спонукає їх розвиток, – це інтерес дитини, що проявляється до:
- ігор;
- предметів та речей;
- явищ навколишнього світу;
- відносин між людьми.
Відносини між людьми – це не тільки контакти між дорослими, особливості їх реакцій і поведінки, за якими спостерігає малюк. Це ще й відносини між самим дитиною та іншими людьми, як дорослими, так і однолітками.
Роль спілкування в розвитку дитячої емоційної сфери
Якщо в ранньому дитинстві становлення почуттів багато в чому відбувається інтуїтивно, то розвиток емоційної сфери старших дошкільників практично повністю залежить від спілкування з однолітками і дорослими.
Іншими словами, становлення особистості малюка і, звичайно ж, розвиток її емоцій, що відбувається в соціумі. Якщо дитину ізолювати від суспільства, то він нічому не навчиться ні в якій з життєвих сфер. Дитячий соціум можна умовно розділити на два типи:
- близький, або ж внутрішній, маленький;
- широкий, або ж зовнішній, великий.
До ближнього соціуму ставиться сім’я, в якій живе малюк. До зовнішнього – дитячий садок, майданчик в парку, якісь студії, гуртки та інше. Навіть відвідування магазину цілком можна віднести до великого соціуму, оскільки дитина не тільки ходить слідом за батьками, але і отримує можливість відчувати бажання, емоції, контролювати їх, вчиться методом проб висловлювати прохання та домагатися здобуття того, що йому сподобалося.
Відвідування магазину є не тільки своєрідним тренажером, але і тестом, наочно демонструє, на якому рівні знаходиться розвиток емоційної сфери старших дошкільників.
Приміром, одна дитина просить дрібничку або льодяники, жуйки, отримуючи відмову, починає кричати, тупотіти, заливається плачем. Це поведінка прийнятно для малюка в два роки, а в п’ять років воно свідчить про емоційну незрілість. Якщо дитина просить все підряд – це свідчить не тільки про те, що батьки зазвичай не виконують його бажання, але і про невміння вибирати, розставляти пріоритети, визначати цілі і досягати їх.
Якщо ж дитина просить щось конкретне, а отримавши відмову не впадає в істерику, а починає розмовляти з батьками, пояснювати, з яких причин йому необхідний вказаний предмет, то це свідчить про те, що розвиток емоційно-вольової сфери особистості дошкільника знаходиться на високому рівні. Малюк демонструє не тільки вміння відчувати емоції, але і здатність їх контролювати. Також дитина показує свої навички щодо виділення пріоритетів і уміння досягати мети. Він демонструє соціальну та комунікативну адекватність.
У процесі спілкування з однолітками і дорослими дитина:
- засвоює норми поведінки, моралі і моральності;
- вчиться справлятися з негативними емоціями і відмовами в чому-небудь;
- опановує представленнями про соціальних ролях чоловіків, жінок;
- розуміє, що таке цінність, втрата, мрія, подяку.
Тільки у спілкуванні можливе повноцінне розвиток емоційної сфери і моральних якостей дошкільників. Спілкуючись, діти дізнаються, що таке дружба, відповідальність, активна гра, майно. Тому роль соціуму у становленні особистісних та емоційних якостей, як і в їх розвитку, не просто важлива – вона першорядна.
Як розвивати дитячі емоції? Про способи
Способи розвитку емоційної сфери дошкільника – це не набір вправ з методичного посібника по вихованню і навчанню. Під способами маються на увазі:
- ігри, включаючи соціально-рольові;
- трудова діяльність;
- заняття спортом або чимось іншим поза домом і садка;
- творчість і пізнання.
Іншими словами, програма з розвитку емоційної сфери дошкільнят – це не що інше, як поєднання ігор, творчих, навчальних або спортивних занять, проявів турботи і уваги з прищепленням відповідальності і працьовитості.
Які ігри корисні для розвитку емоцій?
Гра для дитини – це не тільки спосіб пізнання світу, але і можливість відтворити, запам’ятати, засвоїти побачене, спробувати щось змінити в стереотипі. Наприклад, дитина бачить, як один чоловік ображає іншого. Він відтворює цю ситуацію зі своїми іграшками, заново переживаючи і осмислюючи. Спочатку гра повністю дублює реальність, але потім в ній з’являється «супергерой» і відновлює справедливість, або ж «лиходій» сам кається, або «ображений» дає здачі.
Тобто ігри для розвитку емоційної сфери дошкільнят не просто важливі, вони є одним з основних способів пізнання, засвоєння і осмислення. Зрозуміло, вони повинні бути корисними та цікавими.
В домашніх умовах на перше місце ставиться проведення часу з іграшками, а в дитячому садку – з однолітками. Роль іграшки в розвитку емоційної сфери дошкільника надзвичайно велика. Тому купувати їх слід обдумано. Наприклад, немає потреби завалювати дитячу ляльками-клоунами, якщо дитина жодного разу не був у цирку. Так само як не варто уставлять дитячу «розумними» іграми і куточками-майстернями, якщо малюк не буде мати можливості їх освоїти, розділивши часу із дорослим. Іншими словами, іграшки в дитячій повинні бути різними, з їх допомогою малюк повинен мати можливість відтворити побачене на вулиці або ж почуте в казці.
У садках ж, як і на дитячих майданчиках в парках або у дворі, малюк грає не з предметами і речами, а з однолітками. Тобто першорядні у цих умовах соціально-рольові ігри. Наприклад, одна дитина – «мама», інший – «дочка». Діти при цьому поводяться відповідно до наявних у них уявленням, тобто демонструють те, що бачать вдома щодня. У процесі гри малята обмінюються своїми уявленнями, дізнаються про те, що їх домашній уклад і модель поведінки не є єдиними можливими варіантами, існують і інші.
Є розвиваючі емоції вправи?
Хоча почуття і не відносяться до понять з точними характеристиками, існують вправи на розвиток емоційної сфери дошкільників. Найпростішим є гра з зображеннями.
Полягає вона в наступному:
- пропонуються зображення дитячих осіб, що виражають різні емоції;
- дитина повинна їх пізнати і розподілити за напрямками;
- повинні бути картинки, що позначають місця, куди малюк «відведе» надані портрети.
Тобто не треба вимагати від дитини тільки позначення емоції. Сенс вправи в тому, щоб дитина взяв картинку з зображенням, дізнався почуття і помістив портрет в місце, відповідне намальованим переживань.
Наприклад, дитина бере картинку і стверджує, що зображена на ній біль. Дорослі можуть задавати навідні питання, припустимо: «Що відчуває цей хлопчик?» Позначивши зображене переживання як біль, дитина повинна перемістити портрет на картинку з лікарнею. Дорослий у разі виникнення ускладнень може допомогти питанням: «І куди піде цей хлопчик?»
Таким чином вирішуються дві основні задачі розвитку емоційно-вольової сфери дошкільника – дитина вчиться пізнавати емоції інших і розуміти їх наслідки.
Чого не варто робити дорослим при виконанні ігрових вправ?
Батьки часто роблять помилки, самостійно займаючись з дітьми. Найпоширеніша з них – це манера думати за дитину. На практиці, при виконанні вправ на розвиток емоційної сфери, це часто виражається у фразах: «Дивись, що дівчинка посміхається. Значить, їй весело. Куди вона піде? В парк на каруселі.» Або: «Ой, який сумний хлопчик. Як ти думаєш, чому йому сумно? Може, йому треба сходити в садок до друзів?»
Перелік можна продовжити, адже скільки батьків, стільки й варіантів вимови помилкових фраз. Такий підхід до занять повністю знецінює їх. Грає в цьому випадку не дитина, а доросла людина. Малюк не думає, не вибудовує причинно-наслідкові зв’язки. Тобто методичні засоби розвитку емоційної сфери дошкільнят, в даному випадку картинки, що зображують переживання, не використовуються правильно. Заняття не дають результатів, хоча номінально вони присутні в розписі дитини.
Відповідно, перше, чого не можна робити батькам при домашніх заняттях, – це думати і вирішувати за свою дитину.
Іншою поширеною помилкою є заперечення запропонованого малюком варіанти. Наприклад, дитина бере картинку, на якій, згідно анотації до гри, зображена образа. Заявляє про те, що намальована нудьга, і поміщає зображення в парк з атракціонами або в дитячий садок. Дорослі часто говорять малюкові, що він помилився, і перекладають картинку в потрібну, згідно анотації, стопку.
Так чинити не можна. Будь-який малюнок досить абстрактно передає емоції, їх сприйняття завжди відбувається через особистісну призму. Помилкою можна вважати, тільки якщо картинку зі сміхом дитина пізнає як зображення болю. У схожих ж емоціях поняття «помилка» не застосовується. Якщо дорослий не згоден з версією малюка, потрібно не виправляти дитину, а поцікавитися, з якихось причин той прийшов до озвучених висновків.
Роль трудової діяльності і творчості в розвитку емоцій
Повний розвиток емоційно-вольової сфери у старших дошкільнят неможливо без наявності у малюків цих обов’язків, без трудової діяльності.
Зрозуміло, мова йде про простому домашньому працю, посильном і зрозумілою малюкові. Часто батьки вважають, що робота дитини – це розстановка іграшок по місцях і розвиваючі заняття з ними. Це не так. Під працею розуміється дія, затребуване іншими членами сім’ї, результат якого можна відчути «тут і зараз», помацати, побачити або навіть з’їсти.
Дитина не в змозі усвідомити, що те, що він сидів тихо і перекладав картинки, – це корисна дія. В його розумінні затребуваний праця – це вимитий посуд, приготований вечерю. Щось просте, ніж всі користуються. Відповідно, у малюка повинна бути можливість приносити користь. Йому потрібно визначити заняття і не втручатися в це. Наприклад, дитині доручили вимити тарілки до вечері. Якщо він недопрацював або ж вимив погано, не можна виправляти. Це – зона відповідальності малюка, позначена батьками. Дитина повинна зрозуміти, що крім нього ніхто не виконає цю роботу. Якщо з п’яти тарілок малюк вимив три, то доведеться комусь їсти брудних.
Цей простий прийом дозволить дитині освоїти такі емоції, як сором і відповідальність, зрозуміти важливість доведення справи до кінця. Жодне теоретичне заняття не зрівняється з трудовою практикою. Про це писали багато педагоги, включаючи Макаренко. Зрозуміло, дитині можна допомогти, особливо якщо він про це попросить.
Творчість теж впливає на емоції, але трохи інакше, ніж праця. Наприклад, дитина виліпив фігурку з пластиліну або намалював щось. Приміщення малюнка в рамочку, а фігурки на поличку дозволяє йому випробувати такі емоції, як гордість, задоволення, натхнення або навіть натхнення.
Тому до дитячої творчості не можна ставитися зневажливо. Малюнки і вироби обов’язково слід розглядати, коментувати, обговорювати. Це вкрай важливо не тільки для становлення та розвитку емоцій, але і для набуття малюком впевненості в собі.
