Всім нам добре відомі такі поняття, як «інстинкт продовження роду», «материнський інстинкт» і «батьківський інстинкт». Кожне з них обумовлює природну потребу людини мати дітей. Тим не менш, на думку психологів, подібне бажання не має ніякого зв’язку з біологічною характеристикою людини. Явище це число соціальне. При цьому воно може виражатися не тільки в бажанні мати дітей, але й у небажанні цього. Всі ці чинники входять в таке поняття, як «репродуктивне поведінку» людини. Саме від нього й залежатиме прийняття рішення про появу дитини на світ. Розглянемо поняття і структуру репродуктивного поведінки. Це дозволить нам зрозуміти демографічну ситуацію, що складається в суспільстві, шляхи її виправлення.
Визначення поняття
Репродуктивне поведінка являє собою велику систему, що включає в себе психологічні стани, дії і відносини, що безпосередньо пов’язані з народженням чи з відмовою від народження дітей, незалежно від їх черговості, поза шлюбу або в шлюбі. У це поняття входить також рішення подружжя усиновити дитину.
Формування репродуктивного поведінки відбувається під впливом етнічних, етнокультурних, економічних та політичних факторів. Виявляється воно у вигляді реакції людей на внутрішні і зовнішні стимули до планування сім’ї і продовження роду, в числі яких – громадська думка і сімейні традиції, усвідомлення цінності дітей і ін.
У своєму концентрованому вигляді репродуктивне поведінка людини являє собою ряд дій, званих відповідною стратегією. Це все те, що відбувалося з моменту прийняття рішення про зачаття дитини до його появи на світ. Дослідження репродуктивної поведінки дозволяють пояснити ті зміни, яких воно зазнало протягом історії розвитку людського суспільства. Їх мета полягає також у поясненні впливу на процеси народжуваності проводиться державою сімейної політики, умов життя людей і їх психіки.
Типи репродуктивної поведінки
В історії розвитку людського суспільства ставлення людей до народження дітей зазнавало деяких змін. Це і призвело до виділення кількох типів репродуктивної поведінки. Перший з них був характерний для доісторичного етапу розвитку суспільства людей. У той період репродуктивне поведінку формувалася, як правило, стихійно. Вплив на нього чинили лише біологічним законам розмноження. Необмежена народження дітей було необхідністю виживання людей в умовах високої смертності, яку несли хвороби, голод і війни.
Другим історичним типом репродуктивної поведінки населення з’явився той, який був характерний для періоду феодально-аграрного виробництва. В ці часи наміри мати дітей регулювалися нормами, встановленими церквою, традиціями, державою та громадською думкою. У країнах з переважною чисельністю сільського населення серед особливостей репродуктивного поведінки можна було виділити його прихильність до річним циклам аграрних робіт, а також до дотримання постів. Досить жорстким у цей період був і контроль над дітонародженням в кожній окремо взятій сім’ї. З одного боку, він грунтувався на високій смертності, а з іншого – на обмеженості території. Для максимального збільшення кількості дітей у суспільстві існували норми повсюдною і ранньої шлюбності.
Батьки вже з малих років використовували свою дитину в якості помічника в господарських справах, а також для виховання молодших сестер та братів. Крім цього, при має місце досить низької продуктивності праці діти для сім’ї були джерелом робочої сили. Численне потомство сприяло і зростанню авторитету батьків в суспільстві. Всі перераховані вище фактори на репродуктивне поведінку надавали саме благотворний вплив. У людей при цьому зростала мотивація потреби до збільшення народжуваності та її підтримки на найвищому рівні.
У період становлення капіталізму отримав свій розвиток третій тип репродуктивної поведінки. В цю історичну епоху почала інтенсивно розвиватися медицина. Одночасно з цим відбулося поліпшення санітарно-гігієнічних умов життя людей, що призвело до істотного зниження дитячої смертності. Подібний фактор і привів до виникнення двох видів репродуктивного поведінки людини. Один з них орієнтувався на багатодітність, а другий – на малодетность.
У більшості економічно розвинених країн в основі регулювання кількості дітей виявилося підвищення середнього віку укладання шлюбних відносин. З часом корисність дитини для батьків почала знижуватися. Після введення загального, а також спеціальної освіти діти стали приступати до роботи в більш пізньому віці. У зв’язку з цим зросла матеріальна навантаження батьків на їх утримання. Економічна корисність дітей почала відступати на задній план. З їх появою на світ батьки почали задовольняти лише свою емоційну і соціальну потреба в продовженні роду. Дорослі при цьому доводилося заробляти достатні для утримання дітей гроші, підвищувати свій соціальний статус, а також більше часу проводити поза межами сім’ї. У результаті виникло протиріччя. Воно виразилося у відмінності репродуктивних інтересів суспільства і сім’ї.
Про першій половині 20 ст. нам відомо як про період боротьби жінок за емансипацію. Тоді-то і виник четвертий тип репродуктивної поведінки. Для нього характерний перегляд поглядів на взаємини представників різних статей в суспільстві і в сім’ї. Крім цього, завдяки зниження в другій половині 20 ст. малюкової смертності був усунутий страх бездітності у разі народження невеликого числа дітей. Жінки почали брати активну участь у різних галузях суспільного виробництва. Це дозволило їм стати економічно незалежними і самостійно приймати рішення щодо народження дітей.
Структура
Репродуктивне поведінка є сукупністю таких компонентів:
- потреби у дітях;
- репродуктивних установок;
- мотивів дітонародження;
- рішень;
- дій.
Розглянемо всі зазначені вище елементи. Вони входять у структуру репродуктивного поведінки.
Потреба в дітях
Серед усіх існуючих факторів репродуктивного поведінки людини цей є одним з самих основних. При цьому, входячи в загальну систему потреб індивіда, даний елемент займає провідне становище в соціальній сфері поряд з бажанням сім’ї та шлюбу, реалізовуватися як особистість, отримувати освіту і т. д.
До чинників, що впливають на репродуктивне поведінку людини при розгляді потреб у дітях, не відноситься його сексуальна потреба. Адже її задоволення зовсім не передбачає появи на світ дитини. Причому,з розвитком людства сексуальні відносини все меншою і меншою мірою служать засобом для дітонародження. Появи дитини на світ більшою мірою сприяє спеціальна мотивація, яка є не біологічною, а соціально-психологічної.
Потреба в дітях є властивістю социализированной особистості. Виявляється воно в тому, що індивід, не став батьком, відчуває труднощі у власній самореалізації. Такі труднощі виникають у нього при з’ясуванні сімейного статусу. Одним з таких прикладів може служити зустріч знайомих, які не бачилися протягом довгого часу. У цьому разі здійснюється мимовільна оцінка поведінки особистості з опорою на існуючі репродуктивні норми, які являють собою зразки та принципи поведінки щодо дітонародження, прийняті суспільством або окремими соціальними групами. Як і будь-які інші, ці норми засвоюються людиною як засобу орієнтації поведінки.
Основи репродуктивного поведінки, що стосується потреб у дітях, складають:
Інтенсивність бажання
Потреба в дітях не підлягає зміні під впливом умов життя або при їх зміні. По-різному можуть скластися тільки сімейні ситуації. Саме вони або сприяють, або перешкоджають задоволенню індивіда потреби в дітях.
Розрізняють певну силу або інтенсивність бажання мати дитину. Причому це фактор залишається незмінним протягом усього життя людини. У зв’язку з цим репродуктивне поведінку класифікують на:
- малодетное, коли в сім’ї один або дві дитини;
- среднедетное (три або чотири дитини);
- багатодітне (від п’яти дітей).
Репродуктивні установки
В поведінці індивіда щодо бажання мати дітей виділяють три напрями. Перше з них пов’язане з дітонародженням. Друге – із запобіганням самого факту зачаття. Третє – з перериванням вагітності.
Від другого елемента, що входить в структуру репродуктивного поведінки, і залежить вибір людиною того або іншого напряму. Установка на дітонародження є соціально-психологічним регулятором, який обумовлює або позитивне, або негативне ставлення до наявності в сім’ї певної кількості дітей. Формування даного елемента відбувається у людини ще до проходження ним періоду статевого дозрівання. Підтвердженням цього стали опитування, проведені серед дітей. Їх результати наочно продемонстрували конкретну орієнтацію на створення великої або маленької сім’ї. Причому у дітей обумовлено подібне рішення в більшості випадків репродуктивним поведінкою їх батьків. Важливу роль відіграють при такому плануванні і ті відносини, які мають місце між членами сім’ї.
Складові репродуктивної установки
Соціально-психологічний регулятор дітонародження включає в себе три компоненти:
З усіх перерахованих компонентів домінуючої установки тільки один з них може надавати основний вплив на кожну людину, який вирішив стати батьком.
Існує три показника, що є основними індикаторами репродуктивної установки. Це середнє очікуване число дітей. Воно може бути ідеальним, бажаним і очікуваним. Перший з цих показників є поданням жінки або чоловіка про найбільш ймовірне числі дітей, яких може мати середня за своїм рівнем доходу сім’я. При цьому не обов’язково своя. Середня бажане число показує на потребу жінки і чоловіка мати ту чи іншу кількість дітей у власній родині. І до цього людина обов’язково прийде, якщо цього ніщо не зможе перешкодити.
Середнє очікуване число – це кількість дітей, яку планують мати подружжя з урахуванням всіх обставин їх життя. З’ясування цього показника репродуктивного поведінки в сім’ї має велике практичне значення. Воно дозволяє прогнозувати тенденцію народжуваності в країні.
Репродуктивні мотиви
Даний елемент структури ставлення до дітородіння являє собою психічні стани індивіда, що спонукають його до досягнення своїх цілей завдяки появі в родині дитини будь-якій черговості.
У стратегії репродуктивного поведінки виділяють такі види мотивів:
Крім цього, всі репродуктивні мотиви можуть бути розділені на два класи. У першому з них батьки розглядаються, як суб’єкти поведінки. Саме від них йдуть до дітей різні прагнення і почуття. Це бажання прояви турботи і любові до дитини, опіки, напрямки розвитку і т. д.
У другий клас входять мотиви, де батьки є об’єктами. Сюди відносять все те, що здатне задовольнити потребу батьків в отриманні від дитини поваги, любові, а також у здобутті сенсу життя і т. д.
Пропорція економічних, соціальних, а також психологічних мотивів у структурі репродуктивної поведінки постійно змінюється. І на сьогоднішній день можна говорити про те, що подібна тенденція відображає глобальний процес відмирання багатодітності, що відбувається протягом усього періоду розвитку людського суспільства. Зазначається, що в сучасному соціумі практично сходять нанівець соціальні та економічні мотиви, які передбачають наявність в сім’ї кілька дітей. При цьому на перший план висуваються мотиви внутрішні, тобто психологічні.
Репродуктивні рішення
Яким чином діє механізм, що визначає ситуацію задоволення потреби людиною в дітородінні? Варто відзначити, що репродуктивні рішення не приймаються самі по собі. Вони повністю залежать від конкретної ситуації в суспільстві і в сім’ї.
Виходячи з результатів, отриманих в ході проведення соціологічного аналізу, дослідниками було зроблено висновок про те, що в умовах багатодітності, а також в умовах малодетности існує певна «зона свободи вибору». В її межах і відбувається реалізація репродуктивного вибору сім’ї. Так, в умовах малодетности вона значно звужується.
У репродуктивній поведінці можуть бути виділені два типи, що дозволяють співвіднести отримані результати з можливістю істинно вільного вибору. Перше з них рутинне. Друге – проблемне.
Рутинне – це поведінка, коли вибір повністю відсутня. Людина не приймає самостійних рішень, а результати завжди відповідають очікуваним, визначаючись лише діючими соціальними нормами. Вся ланцюг дій, подій і відносин розгортається машинально. При цьому на її шляху не зустрічається ніяких перешкод і несподіванок. Рутинне поведінка має місце, наприклад, у тих випадках, коли у подружжя немає задоволення потреби в дітях, і вони прагнуть якнайшвидше реалізувати це своє бажання. В такому випадку вони нічого не вибирають і не вирішують. Їх поведінка рутинно і машинально. Відбувається зачаття, нормально розвивається вагітність, і через покладений термін народжується маля.
Проте в хід події може втрутитися і щось несподіване, перетворюється для подружжя бар’єр. У такому випадку результат не буде відповідати очікуванням. Це і призводить до розвитку проблемної ситуації. Вирішити її можна лише при реалізації свого вільного вибору.
Подібною проблемою може стати відсутність бажаного зачаття та пологів. Причому подібна ситуація може мати місце в багатодітній і малодітної сім’ї. Вирішити цю проблему можна за застосуванням усіх доступних методів лікування.
Часом нові явища репродуктивного поведінки в сім’ї виступають наслідком кризи і дезорганізації шлюбних уз. Причому в даний час цьому сприяє спонтанне розвиток цивілізації індустріально-урбаністичного типу. Подібний напрямок значно поглиблює кризу в родині, призводить до наростання у її функціонуванні та життя різних негативних явищ, а також підводить цю первинний осередок суспільства до повного краху. Протидіяти подібним зміни держава може лише при проведенні спеціальної сімейної політики, орієнтованої на її зміцнення і відродження.
Репродуктивні дії
Подібний елемент у загальній системі дітонародження відображає результати даної спрямованості поведінки людини. Ними можуть бути поява дитини будь черговості в сім’ї або застосування контрацептивів.
Згідно з проведеними дослідженнями, в даний час спостерігається падіння інтересу до збільшення кількості дітей у сім’ї. Чинниками, що роблять безпосередній вплив на цю тенденцію, є:
- прагнення до отримання середньої спеціальної або вищої освіти, а також до кар’єрного росту;
- бажання досягнення економічного добробуту та придбання власного житла;
- залучення жінок у суспільне виробництво;
- толерантність до співжиття і до дошлюбних статевих зв’язків;
- пізній вік для укладення шлюбу;
- зростання числа розлучень;
- низький рівень матеріальної допомоги держави сім’ям, які виховують дітей;
- недостатня кількість дошкільних установ.
У зв’язку з цими факторами репродуктивна функція для жителів Росії починає ставати другорядною.
