Рівень соціалізації: визначення, вибір об’єкта, методика та особливості процесу соціалізації

Діагностика соціалізації учнів старших

Об’єктивно необхідним і невід’ємним етапом життя кожної людини є соціальна зрілість. Громадські та технічні вимоги мотивують підвищення рівня освіти та професійної підготовки особистості. У процесі навчання закладаються не тільки інтелектуальні знання, але і норми, цінності і традиції навколишнього соціуму. Таким чином відбувається соціалізація молодих членів суспільства.

З метою вивчення динаміки процесу доктор педагогічних наук, професор М. І. Рожков запропонував методику для вивчення соціальної адаптованості і активності підлітків. В процесі тестування учні повинні ознайомитися з 20 судженнями і оцінити кожну з них по мірі своєї згоди. Аналізуючи результати, можна виявити наступні рівні соціалізації учнів:

  • Соціальну активність.
  • Соціальну адаптованість.
  • Соціальну автономність, тобто готовність самостійно приймати важливі рішення.

Внаслідок того, що виховання є провідним початком соціалізації, для вивчення динаміки процесу доцільно також застосувати методику рівня соціалізації «Моя сім’я». За допомогою цього опитувальника можна визначити ступінь вираженості соціального залучення у вихованні батьківської сім’ї. Оцінюючи рівень взаємин у сімейному колі (благополучний, задовільний, неблагополучний), можна проаналізувати і вісім визначальних факторів:

  • Строгість або лояльність сімейного виховання.
  • Формування самостійності та ініціативи.
  • Домінування одного з батьків або рівноправні відносини.
  • Ставлення до шкільного закладу і вчителям.
  • Жорсткість або лояльність методів виховання.
  • Характер взаємин між членами сім’ї.
  • Взаємодопомога та взаємопідтримка в сім’ї.
  • Спільність інтересів.