Непереможна армія
Монгольська держава обрала шлях агресивної загарбницької політики як головного засобу легкого збагачення та задоволення зростаючих потреб кочовий аристократії. Успіху подальших військових походів добре сприяли організаційна міцність і технічно оснащене рухоме військо, кероване досвідченими полководцями.
В 1211 році армія Чингісхана пішла на Китай, в результаті 90 міст впали, а до 1215 році була захоплена столиця Яньцзін (сучасний Пекін). У 1218-1221 рр. монголи рушили на Туркестан, підкорили Семиріччі, Самарканд і інші центри Середньої Азії. В 1223 році вони дійшли до Криму, Закавказзя, захопили частину Грузії та Азербайджану, а після перемоги над аланами виступили в половецькі степи, де здобули перемогу біля річки Калки над об’єднаним русько-половецьким військом.
До кінця життя Чингісхана до складу Монгольської імперії входили: Північний Китай (імперія Цзінь), Східний Туркестан, Середня Азія, землі від Іртиша до Волги, північні області Ірану і частину Кавказу.
