Виникнення Монгольської держави
На думку деяких істориків, місця кочування монгольських племен у VII-IX століття проходили по південному березі Амура або в нижній течії річок Аргуні і Шилки. До X-XI сторіччя вони почали поступову міграцію на захід, у район Халха, тим часом, видворяючи тюркомовні народи, що проживають там. У середині XII століття, згідно «Потаємного сказанням монголів», було сформовано перше Монгольське держава – Хамаг монгол улус (Держава всіх монголів) – з об’єдналися 27 племен нирун-монголів, серед яких лідируюче положення займали пологи хиад-борджигинов і тайджиутов. Приблизно до 1160 році в результаті внутрішньої боротьби за владу держава розпалася. Також були племена дарлекин-монголів, які не входили до складу Хамаг монгол, вони мешкали в районах поблизу Трехречья.
Як така історія Монгольської держави бере початок з XIII століття, коли під проводом Темучина відбулося злиття монгольських племен між Маньчжурией і Алтайськими горами. Об’єднавши своїх прихильників, син Есугея зумів підкорити найбільш могутні племінні союзи на монгольських землях: татарські на сході (1202), племена кереитов в Центральній Монголії (1203) і об’єднання найманов на заході (1204). На проведеному з’їзді монгольської знаті в 1206 році Темучин був проголошений ханом всієї Монголії й отримав титул Чингізхана. На цьому ж з’їзді була визначена структура молодої держави і його закони.
