Розпад імперії
Важливою особливістю Монгольської держави було те, що воно трималося виключно з допомогою військової сили, що обумовлювало хиткість усього формування, оскільки великі розміри держави не дозволяли контролювати її численні провінції. Між тим і великі завоювання не могли тривати нескінченно, людські та організаційні ресурси вичерпалися, наступальний запал монгольських військ почав гаснути. Шалений опір Європи, Близького Сходу і Японії змусило ханів відмовитися від здійснення амбітних цілей (світового панування).
Починаючи з другої половини XIII століття нащадки Чингісхана, управляли окремими улусами, у своїх міжусобних війнах почали послаблювати імперію, що сприяло розпалювання сепаратистських настроїв. У підсумку нескінченна боротьба призвела до втрати контролю над завойованими землями. До кінця XIV століття велика імперія припинила своє існування, а в історії Монголії настав період феодальної роздробленості.
