Менеджмент у сфері культури: поняття, специфіка, особливості та проблеми

Об’єкти арт-менеджменту

Управління закладами культури відноситься до самостійних видів професійної діяльності. Менеджер, який є її суб’єктом, що здійснює управління господарською роботою організації або в цілому, або в конкретній її сфері. Така діяльність і є об’єктом арт-менеджменту. Управління при цьому здійснюється над сукупністю взаємопов’язаних між собою структурних підрозділів, що виконують різні функції. Це сектори, відділи, департаменти і т. д. Вони також є об’єктами арт-менеджменту. Їх управління здійснюється з метою максимально ефективного вирішення завдань, які висуваються перед організацією.

Кадрова політика

Сфера культури має своїми ресурсами впливу. Ними служать кадри, що відрізняються великим потенціалом творчої енергії. Причому вона спрямована на колективне творення і активне перетворення соціально-культурного середовища суспільства.

Кадровий механізм менеджменту в сфері культури є персонал-орієнтованим. Він є системою активізації діяльності, а також пошуку нових напрямків, що сприяють підвищенню якості кінцевого продукту.

Сучасні технології, використовувані в кадровому механізм менеджменту в сфері культури, дозволяють створити спільність інтересів колективу. Без цього управління людьми буде неефективним.

На сьогоднішній день у кадровій політиці будь-якої організації розглядається три види теорій. Їх ідеї і застосовуються при управлінні персоналом. Серед таких теорій знаходяться:

  • класичні;
  • людських відносин;
  • людських ресурсів.

Розглянемо їх докладніше.

  • Класичні теорії найбільш активно почали впроваджуватися в період з 1880 р. по 1930 р. Їх авторами були А Файоль, Ф. Тейлор і Р. Форд, М. Вебер та деякі інші вчені. Класичні теорії вказували на те, що основна задача управління, яка дозволяє зробити його максимально ефективним, полягає в чіткому розмежуванні посадових обов’язків керівника і його підлеглих, а також у донесенні конкретних ідей вищої ланки менеджерів до безпосередніх виконавців. Кожна людина в цьому випадку сприймався як окремий елемент даної системи. Згідно ідеям класичних теорій, праця більшості працівників не приносить задоволення. Саме тому вони повинні знаходитися під суворим контролем керівника.
  • Теорії людських відносинах. Їх стали застосовувати у менеджменті з кінця 1930-х років. Авторами цих концепцій стали Е. Майо, Р. Блейк, Р. Пікарт. Вперше було визнано, що всі люди прагнуть бути важливими і корисними. Кожна людина відчуває бажання інтегруватися у загальній справі і бути визнаним як особистість. Саме ці потреби, а не заробітної плати, мотивують індивіда до праці. При прийнятті такої концепції управління має орієнтуватися на зняття напруженості, на малі групи, утвердження принципів колективізму і усунення конфліктів. Основним завданням керівника є сприяння створенню відчуття у людей їх необхідності та корисності. Менеджеру важливо інформувати підлеглих, враховувати висунуті ними пропозиції, які дозволять швидше досягти цілей організації, а також надавати трудящим деяку самостійність, заохочуючи їх самоконтроль.
  • Теорії, що стосуються людських ресурсів. Автори цих концепцій – Ф. Гериберг, А. Маслоу, Д. Макгрегор. Подібне бачення кадрової політики менеджменту почало складатися з 1960-х років 20 ст. Автори цих теорій виходили з ідеї про те, що праця приносить задоволення більшості працівників. Саме тому люди здатні до самостійності, до особистого самоконтролю, до творчості, і висловлюють прагнення внести свій особистий внесок у досягнення цілей, поставлених перед організацією. Основне завдання керівництва при цьому полягає в більш раціональному використанні наявних у його розпорядженні людських ресурсів. У менеджера вищої ланки в зв’язку з цим є потреба створювати в колективі таку обстановку, яка б дозволила максимально проявлятися здібностей кожного працівника. Усі члени колективу повинні бути залучені до вирішення найважливіших проблем і володіти самостійністю і самоконтролем.
  • Починаючи з кінця 1990-х управління персоналом почало набувати підприємницьку та інноваційну спрямованість. Головним при цьому стало спільне мислення і солідарний стиль. Виникло таке поняття, як «підприємливий чоловік». Воно стало основною характеристикою члена колективу.

    При навчанні менеджменту в сфері культури всі ці теорії необхідно уважно розглянути, згодом застосовуючи на практиці ту з них, яка дозволить вирішити поставлене перед колективом завдання. Варто також враховувати, що діяльність кадрів культури спрямована на здійснення створення творчого мистецького продукту. Такі напрямки, як менеджмент і маркетинг у сфері культури, персоналу приділяють особливу увагу. З одного боку, актори і музиканти є людьми, що створюють художні цінності, а з іншого – в якості співробітників беруть участь в процесі реалізації цих специфічних послуг (екскурсоводи, бібліотекарі і т. д.). Саме від того, яке майстерність перших і професіоналізм друге, залежить рівень задоволеності споживачів. У зв’язку з цим до персоналу установ соціально-культурної сфери пред’являються такі вимоги, як володіння креативністю, висока кваліфікація, компетентність, доброзичливість, ввічливість, ініціативність та ін