Стратегічне планування і стратегічне управління. Інструменти стратегічного планування

Потреба у використанні принципів стратегічного планування і управління була сформульована ще в середині XX століття, коли керівники стали більше уваги приділяти зовнішнім факторам розвитку підприємств. З цього моменту фірма перестала розглядатися як закрита система, ефективність роботи якої залежить повністю від внутрішніх передумов. Новинкою стратегічного планування і стратегічного управління менеджменту закритих форм розвитку компаній стало акцентування на ситуаційному поведінці. Дана концепція відкривала більш широкі можливості для запобігання зовнішніх загроз і вироблення механізмів захисту від ризиків в ринковому середовищі.

Стратегія в системі менеджменту

З точки зору планування і управління підприємством, стратегію на базовому рівні слід розуміти як загальний напрям розвитку або визначення курсу діяльності. По мірі наближення до розкриття сутності цього поняття все очевидніше стануть проявлятися відмінності між плануванням і управлінням. Тому для початку варто розглядати стратегію як щось загальне, що визначає основну мету компанії. Хоча і в такому поданні можуть мати місце різні інтерпретації. Наприклад, для менеджменту конкретної фірми стратегія – це програма дій, спрямована на досягнення певних цілей з урахуванням конкретних умов, ресурсів і можливостей. Але також стратегію можна розуміти як загальну концепцію бізнесу з чітким набором принципів управління, універсально підходить для всіх учасників ринку.

Так чи інакше, в сучасних умовах конкурентної боротьби жодне підприємство не може бути ефективним без сформульованого плану дій і тактики розвитку. Що ж включає в себе процес розробки бізнес-стратегії? Це теж ряд організаційно-управлінських дій, метою яких є створення життєздатної моделі розвитку підприємства або концепції її існування на ринку. Якщо говорити про загальні правила розробки моделей планування, то до їх основними видами будуть віднесені наступні:

  • Правила взаємин фірми з зовнішнім середовищем, у яких визначаються характеристики продукції, логістика, конкурентні переваги і т. д. відповідно До такими нормативами, зокрема, реалізується продуктово-ринкова стратегічне планування компанії в контексті її розвитку.
  • Правила виконання повсякденних завдань. Також їх називають оперативними або виробничими прийомами.
  • Правила оцінки результатів діяльності підприємства, завдяки яким керівництво може зробити потрібні корекції і поправки.
  • Правила, що встановлюють відносини всередині компанії. Вони формують організаційну або корпоративну концепцію.

Для стратегічного плану важливі такі характеристики, як чіткість, ясність і однозначність, проте не варто розглядати техніки розробки бізнес-моделей як сухий і математично точний процес. Особливо зараз, у сфері стратегічного планування з’являється безліч концепцій, в яких істотну роль займають не тільки свідомі соціальні, але і несвідомі дії. Принципи інтуїтивного планування з відмовою від формалізованого підходу дають більше можливостей для розкриття не формулируемых творчих аспектів діяльності, що також є перевагою, выявляющим нові якості підприємства.

Стратегічне бачення та місія

Під баченням у даному випадку мається на увазі певний образ майбутнього компанії в перспективі її розвитку. Для побудови ідеальної образної моделі важливі будуть два елемента: розуміння призначення організації та емоційний заклик для співробітників, який мотивує їх на прагнення до реалізації поставленої задачі. Однак суть стратегічного бачення відбувається із сукупності складових, в числі яких також інтелектуальний і пізнавальний елементи. Корінні зміни в роботі фірми завжди вимагають визначення нових уявлень про більш досконалої організаційної моделі. В цьому руслі на зміну менш ефективної концепції розвитку підприємства приходить більш перспективне бачення з бажаної реальністю.

Бачення майбутнього також стикається з поняттям місії підприємства в очах громадськості. Місія в стратегічному плануванні і стратегічному управлінні формулюється основна мета організації, в тій чи іншій формі відображає її призначення. Як правило, це заява керівництва фірми, в якому стверджується намір, значима для суспільства. Але в якості адресата виступає не тільки суспільство і цільова клієнтська аудиторія, але і самі співробітники. Вже в самій декларації місії повинні міститися надихаючі і мотиваційні акценти. Головне завдання сформульованої місії – забезпечити гармонію зовнішнього і внутрішнього середовища при русі організації до стратегічним цілям. Це досягається за допомогою наступних функцій:

  • Підвищення мотивації співробітників.
  • Підтримка загальнокорпоративних цінностей, яка може виражатися через заохочення співробітників за освоєння нових навичок і знань.
  • Визначення напрямів розвитку підприємства з урахуванням нових технологій і ринкових майданчиків.
  • Забезпечення гнучкості організації в плані концепції її призначення. Під гнучкістю розуміється можливість зміни окремих параметрів або характеристик обраного курсу в контексті мінливих умов.
Дивіться також:  Штучне осіменіння тварин: способи, техніки, результати

Поняття стратегічного планування

Поєднання принципів бізнес-планування та стратегії дозволяє сформулювати бачення і місію підприємства не в абстрактній, а в технологічній формі. У широкому розумінні технологія планування – це вироблення методів і прийомів, за якими розробляються цілі компанії та засоби їх досягнення. Тобто це не просто здатність керівництва або проектної групи чітко формулювати місію і передбачати майбутні труднощі на етапі розвитку організації. Більшою мірою технологія стратегічного планування відображає принципи, згідно з якими опрацьовується модель майбутнього фірми.

  • Принцип єдності. Затверджується структура взаємодії сукупності корпоративних елементів, кожен з яких є сутністю і виконує певне завдання. При цьому, незважаючи на різницю функцій, елементи орієнтуються на одну і ту ж генеральну мету у відповідності з місією.
  • Участь працівників підприємства у процесі планування. Необхідна умова успішного планування, дотримання якого реалізується більш продумана технічно і близька до реальності модель.
  • Безперервність. Процес стратегічного планування і управління організацією не зупиняється у межах одного робочого циклу або етапу розвитку. Він безперервний, але це не означає його незмінність. Саме в переходах між циклами та етапами може виникати потреба у перегляді або доповнення поставлених завдань і методів їх вирішення.
  • Точність планування. При всій образності й абстрактності деяких елементів бажано прагнути до деталізації і конкретизації моделі. На етапах втілення плану в життя це дозволить скоротити багато витрати і оптимізувати робочі процеси при організації структури підприємства.

Класифікація планування з тимчасової орієнтації

Принципи стратегії та планування в більшості випадків за замовчуванням орієнтуються в майбутнє з урахуванням перспективних можливостей застосування нових технологій. За такою схемою працює преактивное планування, в якому робиться ставка на користь від майбутніх змін. В даному випадку складно прораховувати умови стратегічного планування з перспективою, так як доводиться вгадувати ймовірності змін на ринку. Тому найчастіше преактивные моделі ставлять за мету не отримання нової прибутку, а виживання і стабільне зростання підприємства.

Нерідко планування обмежується і теперішнім часом, де можна в повному обсязі співвіднести завдання організації і умови досягнення поставлених цілей. Такі моделі називають инактивными. Їхня відмінна риса полягає в задоволеності справжнім. Для зміни природного розвитку підприємства за такою схемою достатньо мінімальних ресурсів, що обумовлюється можливістю більш чіткого прогнозування. Але і в цьому випадку конкурентну боротьбу виграють учасники з певними перевагами: умінням зрозуміти суть того, що відбувається, кількістю зв’язків, наявністю досвіду і т. д.

Дивіться також:  Організація як соціальна система: поняття, функції, розвиток

Минуле теж може бути привабливо для стратегічного планування. Воно дає можливість бачити проблему розвитку не в певному відрізку, а у повному її життєвому циклі від моменту зародження з передумовами до піку розвитку на поточний момент. Що стосується майбутнього, то стратегічне планування і стратегічне управління даного типу (реактивне) заперечує можливі поліпшення в майбутньому. На відміну від инактивного, в даному випадку забезпечується досить високий запас організаційної міцності підприємства на тлі негативного впливу зовнішніх факторів. Недоліком реактивної стратегії розвитку можна назвати виключення ймовірності «швидкого» прориву на ринку в умовах тієї ж невизначеності.

Класифікація планування по тривалості

Часовий горизонт планування теж може бути різним в залежності від завдань, які необхідно реалізувати на конкретному етапі. Зокрема, виділяють такі часові проміжки:

  • 10-25 років. Довгострокове планування (на перспективу), при якому робиться акцент на досягнення великих цілей з урахуванням складних прогнозів на майбутнє. У даній різновиди планування є дві принципові відмінності: об’єднання декількох стратегій в одному курсі руху та впровадження інновацій. У рамках перспективного планування ставляться загальні генеральні цілі, що відображають галузеві завдання підприємства.
  • 3-5 років. Середньострокове планування. Менш масштабне, але більш деталізоване, при якому упор робиться на розподільної функції. Тобто і в цьому випадку можна говорити про перспективному плануванні на підприємстві, але в менших масштабах. Під об’єктом середньостроковій стратегії можуть матися на увазі виробничі потужності, фінансові ресурси, технології, продукція, інвестиції, структура підприємства, кадровий потенціал і т. д.
  • 1 рік і менше. Короткострокове (річне) планування. Це свого роду форма поточних планів, логістичних завдань або оперативно-виробничих цілей, що знаходяться в рамках короткострокової домовленості. З таким плануванням може бути пов’язано укладання тривалих контрактів з постачальниками та іншими партнерами.

Як видно, горизонт планування багато в чому залежить від конкретних цілей підприємства, хоча і вони можуть охоплювати різні часові періоди. При цьому саме стратегічному баченню майбутнього підприємства у більшою мірою відповідає довгострокове планування, у рамках якого організуються інвестиційні проекти, модернізація, розширення потужностей та ін. Інша справа, що перспективні плани на багато років можуть включати в себе дрібні короткострокові і середньострокові проекти з локальними завданнями, спрямованими на досягнення генеральних цілей.

Розробка плану компанії

В основі тактики розвитку будь-якого сучасного підприємства лежать завдання та цілі, в свою чергу базуються на сформульованої місії. В якості вихідних даних для плану повинні використовуватися такі фактори, як рентабельність, обсяги збуту, інноваційна діяльність, іміджева складова, потенційні ризики та ін. Далі в справу вступає питання підбору методології, за якою буде здійснюватися розробка маркетингового плану з урахуванням поставленої мети і сформульованих інтересів підприємства. У теоретико-методологічній системі стратегічного планування виділяють декілька підходів:

  • Функціональний. Об’єднуються елементи маркетингу і виробничої оптимізації, результатом чого стає стратегія ефективної конкурентної боротьби за рахунок базових вихідних ресурсів. Власне, безпосередні завдання підприємства.
  • Корпоративний. Розробляється план ефективної організації трудової діяльності в межах фірми.
  • Діловий. Розробка тактико-стратегічного плану, який дозволить підприємству виживати в жорстких ринкових умовах.
  • Операційний. Вузьке і навіть точкове або ситуативне планування для конкретних відділів підприємства в короткострокових умовах.

Не обходиться створення плану і без техніко-економічного обґрунтування бізнесу, в яке входить звіт про фінансову структуру підприємства. Він ґрунтується на аналізі та оцінці економічної доцільності реалізації конкретного проекту фірми. Головний принцип розробки цього звіту полягає в зіставленні витрат і результатів підприємства.

Дивіться також:  Магнітний захоплення PML: переміщення вантажів, класифікація, принцип роботи

Інструменти стратегічного планування

Сучасні великі компанії для розробки методів планування використовують широкий перелік засобів, що дозволяють оптимізувати робочі процеси. До однієї з найбільш ефективних інструментальних груп такого типу можна віднести SWOT-аналіз. На його базі ґрунтуються перспективні моделі стратегічного позиціонування, але їх складно назвати універсальними. Як мінімум для кожної ніші потрібна своя версія SWOT-інструментів з тим чи іншим переліком адаптаційних систем. Наприклад, фінансове планування в діяльності організації передбачає оцінку зовнішніх і внутрішніх факторів. Широкий масив ввідних даних дозволить аналітичній схемі визначити поточний стан організації, а також її оптимальну модель в загальній структурі розвитку. Технологія SWOT-аналізу, зокрема, працює з загальними, внутрішньогалузевими та внутрішніми факторами діяльності компаній, що відображають не тільки виробничо-ринкові, а й соціокультурні, політико-правові та навіть стилістичні нюанси управління.

Поняття стратегічного управління

На основі плану розвитку організації створюється модель управління, яка повинна відповідати на наступні питання:

  • Який стан підприємства на поточний момент?
  • Яким має бути його стан через певний час?
  • Якими засобами домогтися бажаного?

У кожному випадку основу стратегії буде складати кадровий резерв. Резерв управлінських кадрів, з точки зору стратегічного менеджменту, – це насамперед люди, здатні до змін, самонавчання і прийняття нестандартних рішень. Це стосується всіх рівнів управління і особливо верхнього ешелону, так як зміни починаються зверху.

Технологічно стратегічне управління передбачає виконання конкретних дій, які можуть бути спрямовані на оперативний контроль, модернізацію, перебудову у відповідності з мінливими умовами зовнішнього середовища. На відміну від стратегічного планування в системі менеджменту, керуюча функція виконується вже на етапі реалізації проекту і може враховувати готові результати виконаної роботи з оцінками. Крім того, стратегічні рішення приймаються на основі і зовнішніх чинників, безпосередньо не пов’язаних з якістю реалізації плану. З урахуванням характеристик розвитку ринку і зовнішніх чинників управління може бути зосереджено на попереджувальних або реактивних рішеннях.

Принципи стратегічного управління

Ефективно функціонуюча керуюча модель повинна базуватися на таких концептуальних елементах менеджменту:

  • Чітко сформульовані цілі. Мова йде не про генеральних цілях підприємства, а безпосередньо про завдання кадрового резерву. Резерв управлінських кадрів може ефективно досягати вищих цілей лише у випадку, якщо перед ним стоїть ясний набір функцій.
  • Концентрація. Всі підрозділи підприємства повинні бути підпорядковані досягненню головних цілей. У широкому сенсі це означає роботу над параметрами організації, які в підсумку будуть стимулювати процес досягнення найбільших результатів.
  • Маневреність. У підприємства повинен бути достатній запас різного роду ресурсів, які дозволять внести корективи у відповідності з мінливими умовами при мінімальних втратах.
  • Координація. Функція відповідального керівництва, яке готове до своєчасних рішень і вибудовування стратегії, грунтуючись на раціональному використанні ресурсів.

Висновок

Ефективний менеджмент укупі з ретельно продуманою бізнес-моделлю дозволяє сучасним компаніям не просто утримуватися на плаву, але й успішно конкурувати з іншими учасниками ринку. Ключову роль у досягненні високих результатів виробничої діяльності відіграє стратегічне планування і стратегічне управління підприємством. Причому в обох випадках завдання можуть сходитися і розходитися в залежності від поставлених цілей і методів їх досягнення. Принципові відмінності між стратегіями планування і управління полягають у ставленні до періоду безпосередньої реалізації проекту. В одній ситуації мова йде про детального опрацювання і формалізації проектного рішення, а в другому – про його безпосередньому супроводі на життєвому циклі.