Менеджмент у сфері культури: поняття, специфіка, особливості та проблеми

Поняття менеджменту означає систему управлінської діяльності, яка сприяє успішному функціонуванню різних значущих в соціальному плані організацій, які забезпечують життєдіяльність суспільства. Це комерційний і некомерційний бізнес, наука і політика, освіта та ін.

Конкретні способи управління (або технологія менеджменту) залежать від різних факторів. Це і соціально-економічний розвиток конкретної сфери і суспільства, та інформаційне забезпечення, та положення чинного законодавства, і т. д.

А що таке менеджмент в сфері культури? Стосовно до даної області він розглядається у формі виду діяльності і особливої галузі знань про процеси управління організацією, які відносяться до виробництва, розповсюдження, а також споживання відповідних послуг в наявних умовах економіки, яка стала на ринкові рейки.

Менеджмент в сфері культури являє собою керівництво закладами культури. У це ж поняття входить і планування, підготовка, а також програмування некомерційних і комерційних проектів, які покликані втілювати в життя такі організації. Менеджмент у сфері культури має свою специфіку. І подібна обставина висуває відповідні вимоги до професіоналізму і компетентності сучасного менеджера.

Соціально-культурна сфера

Саме це поняття є досить складним і неоднозначним. Одні автори вважають, що соціально-культурна сфера представлена сукупністю тих підприємств, які випускають продукт, безпосередньо пов’язаний з життєдіяльністю кожного з членів суспільства. Це дозволяє включити в неї досить багато галузей економіки. Це і автомобілебудування, виробництво побутових приладів і ін. Але є й інша думка. Деякі дослідники включають у дану сферу сукупність тих підприємств, які виконують соціально-культурні функції, і їх діяльність має значення тільки для розвитку культурного рівня членів суспільства. Подібне бачення термінології значно звужує перелік організацій. Адже в цьому випадку сюди входять тільки музеї, клуби, бібліотеки, театри і деякі інші установи такого типу.

Розглянемо менеджмент у сфері культури і мистецтва стосовно лише тих організацій, які виробляють товари й послуги, задовольняючі соціально-культурні потреби людини. Такою діяльністю займаються підприємства, що входять до складу різних відомств. Їх приналежність може бути державної або муніципальної. Є приватні організації, що працюють у сфері культури і мистецтва, а також громадські. Всі вони можуть мати різну форму власності або організовуватися приватними особами.

Арт-менеджмент

Під цим терміном розуміється управління, здійснюване в області культури. Арт-менеджмент в більшості своїх напрямків має багато спільного з традиційним менеджментом послуг. Цей специфічний продукт, неважливо, вироблений він установою культури або комерційною організацією, неможливо спробувати, продемонструвати, оцінити і побачити до її отримання. Адже послуги більш за все пов’язані з такими феноменами свідомості, як розуміння, сприйняття, переживання, мислення і т. д. І при цьому вони в більшості своїй не підлягають зберіганню. Виробництво послуг у сфері культури, як правило, збігається у часі з їх споживанням. Прикладом тому може служити перегляд кінофільму або вистави, прослуховування концерту та ін. Крім цього, на відміну від тих речей, які є продуктами матеріального виробництва і знищуються в процесі їх споживання (овочі з’їдаються, взуття зношується і т. д.), культурні цінності здатні поступово наростити свою значимість. Вона буде збільшуватися по мірі того, як більша кількість людей прочитає книгу, яка побачить картину, почує концерт і т. д.

Найважливіші особливості менеджменту в сфері культури укладені в тому, що фінансування цієї сфери є результатом, як правило, залучення грошей спонсорів, благодійних організацій, органів влади, які розподіляють бюджетні кошти і т. д., а зовсім не комерційної діяльності. Навіть в горезвісному шоу-бізнесі доходи, одержувані від реалізації квитків, не перевищують 15% бюджету гастролей. Всі інші кошти виділяються спонсорами. Та й самі гастролі найчастіше організовуються для реклами нового альбому або диска.

Управління установами

Специфіка менеджменту в сфері культури полягає в тому, що його основу складає організація мистецтва. Це може бути філармонія або театр, продюсерський центр та ін. У цьому випадку управління здійснюється у вигляді застосування сукупності засобів, методів і принципів, що дозволяють організувати можливості підприємництва у сфері мистецтва. Від правильно підібраної моделі менеджменту і буде залежати ефективність роботи установи культури. Важливу роль при цьому покликана відіграти професійна підготовка і особистість керуючого.

Варто зазначити, що кожний із окремо взятих напрямів арт-бізнесу володіє своїми методами менеджменту і критеріями його ефективності. Не є винятком і управління установ сфери культури. Тут є свої показники ефективності моделей менеджменту.

Основні цілі

Особливості менеджменту в сфері культури обумовлені рішенням специфічних завдань. У їх числі:

  • пропаганда серед населення професійного мистецтва;
  • розвиток жанрів;
  • створення умов, які дають можливості для професійного і творчого зростання виконавців.

Організаційно-адміністративна область управління

Чим є менеджмент в сфері культури і мистецтва? У першу чергу необхідно розглянути його організаційно-адміністративний механізм управління. Він виражається в системі, розподіляє повноваження (права і обов’язки). Вона фіксується в статутах, посадових інструкціях і положеннях конкретної установи.

Менеджмент у сфері культур часом розуміється як апарат управління. Адже саме їм і приводиться в дію організаційно-адміністративний механізм. Найважливішим документом, який регламентує діяльність установи культури, є статут. У ньому міститься опис основних напрямків роботи організації, її органів управління, звітності, джерела фінансування і т. д.

Дивіться також:  Російські поїзди: елітні склади РЖД

У складених посадових інструкціях описуються ті вимоги, яким повинен задовольняти конкретний працівник. Цей документ при необхідності може уточнюватися і переглядатися. При укладенні трудових договорів посадову інструкцію розглядають у двох аспектах. Перш за все, як окремий самостійний документ. Це має місце при виконанні умов безстрокового найму. Також посадова інструкція є додатком до контракту або договору підряду.

Особливості менеджменту в сфері культури полягають у тому, що управління такими організаціями здійснюється на 4 рівнях, кожен з яких регулює при цьому наступне:

  • Відносини, що складаються між організацією і суспільством. Даний процес має місце, спираючись на систему нормативних і законодавчих актів. Це документи, які регламентують етапи створення, функціонування і можливої ліквідації конкретної організації.
  • Відносини між організаціями культурної сфери, а також між ними та іншими установами й підприємствами. Здійснюється даний процес завдяки системі договорів.
  • Відносини, які складаються між установою культури і потенційною аудиторією. Подібне стає можливим завдяки підключенню до даного процесу маркетингу та ціноутворення.
  • Відносини установи з тими структурними підрозділами, а також окремими працівниками і художніми колективами, які входять до її складу. Здійснюються вони завдяки діючій системі розпорядчих актів та договорів, укладених адміністрацією.
  • Інформаційний механізм

    Дане поняття являє собою сукупну систему, за допомогою якої встановлюється взаємодія між структурними підрозділами установи культури. Здійснюється даний процес завдяки прийнятим управлінським рішенням по самим різним кадровим, комерційним та господарських питань. При цьому в інформаційному менеджменті у сфері культури, як і у всіх інших галузях, використовується відповідний документообіг. Ділові папери дозволяють забезпечити тісний взаємозв’язок таких ланок організації роботи, як планування, контроль, облік та звітність.

    Суб’єкт управління

    Особливості менеджменту в сфері культури обумовлені тими специфічними поняттями, які мають місце в даному явищі. Причому знайомство з ними дозволяє зрозуміти сутність, специфіку, функції і механізм цього виду управління. До таких параметрів відноситься, насамперед, суб’єкти управління. Ними є:

  • Продюсер. Це підприємець, який веде свою діяльність в сфері мистецтва і культури. Основна мета роботи продюсера полягає у створенні кінцевого продукту, який буде затребуваний аудиторією. Така людина є організатором-творцем, а також посередником, що знаходяться між публікою і творцем.
  • Менеджер культури. Цей фахівець є професійним управлінцем. Він керує роботою підприємства, виробництвом, кар’єрою виконавців і автора, процесом створення цінностей художнього плану, а також їх подальшим просуванням на арт-ринок. Його можна назвати організатором-виконавцем.
  • Подібності між цими суб’єктами арт-менеджменту укладені в тому, що обидва вони управляють, приймають необхідні рішення, а також мають юридичної і фінансової грамотності. Крім цього, продюсер і менеджер культури працюють з людьми, несуть відповідальність за кінцевий результат, і повинні мати відповідні особистісні якості, так як від цього буде залежати їх професійний успіх.

    Але є у цих суб’єктів і деякі відмінності. Укладені вони в тому, що продюсер відповідає за ризики, бере на себе зобов’язання, дані перед інвесторами. Менеджер займається тільки організацією проекту.

    Об’єкти арт-менеджменту

    Управління закладами культури відноситься до самостійних видів професійної діяльності. Менеджер, який є її суб’єктом, що здійснює управління господарською роботою організації або в цілому, або в конкретній її сфері. Така діяльність і є об’єктом арт-менеджменту. Управління при цьому здійснюється над сукупністю взаємопов’язаних між собою структурних підрозділів, що виконують різні функції. Це сектори, відділи, департаменти і т. д. Вони також є об’єктами арт-менеджменту. Їх управління здійснюється з метою максимально ефективного вирішення завдань, які висуваються перед організацією.

    Кадрова політика

    Сфера культури має своїми ресурсами впливу. Ними служать кадри, що відрізняються великим потенціалом творчої енергії. Причому вона спрямована на колективне творення і активне перетворення соціально-культурного середовища суспільства.

    Кадровий механізм менеджменту в сфері культури є персонал-орієнтованим. Він є системою активізації діяльності, а також пошуку нових напрямків, що сприяють підвищенню якості кінцевого продукту.

    Сучасні технології, використовувані в кадровому механізм менеджменту в сфері культури, дозволяють створити спільність інтересів колективу. Без цього управління людьми буде неефективним.

    На сьогоднішній день у кадровій політиці будь-якої організації розглядається три види теорій. Їх ідеї і застосовуються при управлінні персоналом. Серед таких теорій знаходяться:

    • класичні;
    • людських відносин;
    • людських ресурсів.

    Розглянемо їх докладніше.

  • Класичні теорії найбільш активно почали впроваджуватися в період з 1880 р. по 1930 р. Їх авторами були А Файоль, Ф. Тейлор і Р. Форд, М. Вебер та деякі інші вчені. Класичні теорії вказували на те, що основна задача управління, яка дозволяє зробити його максимально ефективним, полягає в чіткому розмежуванні посадових обов’язків керівника і його підлеглих, а також у донесенні конкретних ідей вищої ланки менеджерів до безпосередніх виконавців. Кожна людина в цьому випадку сприймався як окремий елемент даної системи. Згідно ідеям класичних теорій, праця більшості працівників не приносить задоволення. Саме тому вони повинні знаходитися під суворим контролем керівника.
  • Теорії людських відносинах. Їх стали застосовувати у менеджменті з кінця 1930-х років. Авторами цих концепцій стали Е. Майо, Р. Блейк, Р. Пікарт. Вперше було визнано, що всі люди прагнуть бути важливими і корисними. Кожна людина відчуває бажання інтегруватися у загальній справі і бути визнаним як особистість. Саме ці потреби, а не заробітної плати, мотивують індивіда до праці. При прийнятті такої концепції управління має орієнтуватися на зняття напруженості, на малі групи, утвердження принципів колективізму і усунення конфліктів. Основним завданням керівника є сприяння створенню відчуття у людей їх необхідності та корисності. Менеджеру важливо інформувати підлеглих, враховувати висунуті ними пропозиції, які дозволять швидше досягти цілей організації, а також надавати трудящим деяку самостійність, заохочуючи їх самоконтроль.
  • Теорії, що стосуються людських ресурсів. Автори цих концепцій – Ф. Гериберг, А. Маслоу, Д. Макгрегор. Подібне бачення кадрової політики менеджменту почало складатися з 1960-х років 20 ст. Автори цих теорій виходили з ідеї про те, що праця приносить задоволення більшості працівників. Саме тому люди здатні до самостійності, до особистого самоконтролю, до творчості, і висловлюють прагнення внести свій особистий внесок у досягнення цілей, поставлених перед організацією. Основне завдання керівництва при цьому полягає в більш раціональному використанні наявних у його розпорядженні людських ресурсів. У менеджера вищої ланки в зв’язку з цим є потреба створювати в колективі таку обстановку, яка б дозволила максимально проявлятися здібностей кожного працівника. Усі члени колективу повинні бути залучені до вирішення найважливіших проблем і володіти самостійністю і самоконтролем.
  • Дивіться також:  Врожайність гарбуза з 1 га. Зберігання і заготівля

    Починаючи з кінця 1990-х управління персоналом почало набувати підприємницьку та інноваційну спрямованість. Головним при цьому стало спільне мислення і солідарний стиль. Виникло таке поняття, як «підприємливий чоловік». Воно стало основною характеристикою члена колективу.

    При навчанні менеджменту в сфері культури всі ці теорії необхідно уважно розглянути, згодом застосовуючи на практиці ту з них, яка дозволить вирішити поставлене перед колективом завдання. Варто також враховувати, що діяльність кадрів культури спрямована на здійснення створення творчого мистецького продукту. Такі напрямки, як менеджмент і маркетинг у сфері культури, персоналу приділяють особливу увагу. З одного боку, актори і музиканти є людьми, що створюють художні цінності, а з іншого – в якості співробітників беруть участь в процесі реалізації цих специфічних послуг (екскурсоводи, бібліотекарі і т. д.). Саме від того, яке майстерність перших і професіоналізм друге, залежить рівень задоволеності споживачів. У зв’язку з цим до персоналу установ соціально-культурної сфери пред’являються такі вимоги, як володіння креативністю, висока кваліфікація, компетентність, доброзичливість, ввічливість, ініціативність та ін

    Основні завдання

    Проблеми менеджменту в сфері культури полягають у місії більшості таких організацій і в специфіці їх діяльності. Незважаючи на те що подібні установи мають різної відомчої приналежності й статусом, вони в більшості своїй є некомерційними. Їх головною метою є не отримання прибутку, а досягнення таких духовних цілей, як просвітництво, освіту, творчий розвиток, виховання і т. д. Наприклад, місія бібліотеки полягає не тільки у створенні унікального інформаційного ресурсу, але і у формуванні комунікативної та креативної майданчики в регіоні.

    У зв’язку з цим робота арт-менеджерів знаходиться в прямій залежності від напряму діяльності установи і від фінансової підтримки з боку держави. Основним завданням керівника при цьому є грамотне використання і освоєння наявних ресурсів, що дозволить реалізувати цілі культурної діяльності та забезпечити місію установи. При цьому супутньої (другорядною) метою управлінця може стати отримання матеріального прибутку. Вирішувати цю задачу можна по-різному.

    Як добитися ефективності менеджменту у сфері культури? Як застосувати управлінські інструменти грамотно? Для цього керівникові установи мистецтва необхідно взяти до уваги сферу культури, види діяльності організації і особливості менеджменту. У процесі роботи неодмінно слід враховувати:

    • Ключову місію мистецтва.
    • Спрямованість галузі саме в цьому секторі культурної діяльності.
    • Специфіку певного сегмента ринку (освіта, дозвілля тощо), а також цільову аудиторію (молодь, діти, туристи).

    Якщо розглядати коротко особливості менеджменту в сфері культури, то можна говорити про його основної місії, яка полягає у створенні економічних та організаційних умов, які сприяють саморозвитку культурного життя. Причому не менш цих кордонів і не більше. В цьому і полягає основна специфіка арт-менеджменту.

    Не дивно, що на сьогоднішній день держава розглядає сферу культури не тільки як творця і охоронця художніх цінностей. Вона є для бюджету важливим сектором економіки. Він забезпечує зайнятість населення, дає приріст надходження в казну фінансів у вигляді податків від своєї діяльності, а також розвиває такі високоприбуткові напрямки, як виробництво відео – та аудіопродукції, промисловий дизайн, фото і т. д. У цьому полягає економічний механізм даної сфери. Для його максимального використання останнім часом культура стала все більше пов’язуватися з зовнішньоекономічної, структурної, соціальної і промисловою політикою.

    Дивіться також:  Поради по розвитку бізнесу: відгодівлю бичків на м'ясо

    Особливості маркетингу в арт-індустрії

    На сьогоднішній день застосування технологій даного напрямку є запорукою успішної діяльності соціально-культурної сфери. Вони забезпечують стійке положення на ринку організації як комерційного, так і некомерційного типу.

    Поняттям маркетингу в менеджменті сфери культури та надаваних нею послуг є також просування кінцевого продукту. Але в зв’язку з тим, що послуга має відмінності від товару, даний напрямок володіє своїми особливостями. Вони полягають:

  • У способі надання послуг. На сьогоднішній день цей напрям розвивається з використанням інтерактивних технологій. Так, досить популярний такий вид послуг у сучасних музеях.
  • В якості кінцевого продукту. Для вирішення цієї задачі маркетологи установи соціально-культурної сфери застосовують різні інструменти. Прикладом тому може служити використання інновацій (ніч в музеї, постановка спектаклю не на сцені, а в історично значущому місці тощо). Таке рішення робить культурну послугу оригінальною і дозволяє привернути увагу більшої кількості споживачів.
  • Підвищення продуктивності. Подібний хід припускає технічне оснащення, сприяє наданню послуг. Це призводить також до підвищення професіоналізму персоналу.
  • Адаптація інструментів, застосовуваних маркетингом до культурних послуг. Даний напрямок розглядає використання прийомів диференційованих цін (виходячи з віку споживача, часу відвідування установи тощо), стимулювання попиту при його падінні, наприклад, в туристичне міжсезоння, а також впровадження супутніх або додаткових послуг (фотозйомка на виставці тощо ).
  • Спортивний менеджмент

    Дане поняття позначає специфічну область діяльності. Під спортивним розуміють один з видів галузевого менеджменту. Він включає в себе теорію і практику ефективного управління організаціями, які працюють у сфері фізкультурної спрямованості.

    Об’єктами менеджменту у сфері фізичної культури є різні організації, що здійснюють свою діяльність у даному напрямку. Це спортивні школи, клуби, стадіони, федерації спортивно-оздоровчі центри і т. д. Продукт їх діяльності – організовані форми фізкультурних занять, тренування, матчі, змагання і т. д.

    Предмет спортивного менеджменту являє собою ті управлінські рішення, які складаються при взаємодії суб’єкта, а також об’єкта управління. Воно може бути здійснене як всередині таких організацій, так і при поширенні пропонованих послуг споживачеві.

    Сутність менеджменту у спортивній сфері полягає в цілеспрямованому регулярному впливі суб’єкта на об’єкт. Метою такого управління є досягнення останнім нового запланованого ним якісного стану.

    Певні елементи спортивного менеджменту певною мірою виконують усі працівники даної сфери. Наприклад, тренер. Він проводить набір в спортивну секцію, веде облік, а також аналізує та узагальнює результати роботи.

    Івент-менеджмент

    В сучасному світі широко застосовується практика спеціальних подій. Використовується вона не тільки в культурному житті, але і в діловій активності, політичній сфері і в соціальних комунікаціях. В області мистецтва під такими заходами розуміються концерти і вистави, виставки та свята. Кожне з них виконує різні соціальні функції, перелік яких починається від художньо-естетичних і закінчується комунікативними і економічними.

    Менеджмент спеціальних подій у сфері культури являє собою управління проектом. Організація заходу починається з виявлення цілей, які має досягти майбутньої події, і закінчується підбиттям підсумків виконаної роботи. Виходячи з поставлених перед подією завдань менеджером вибудовується драматургія, логістика, а також сценографія заходи. Після цього при необхідності укладаються договори з підрядниками і розглядаються всі соціальні, фінансові, технічні, економічні і організаційні питання, які мають не тільки прямий, але й непрямий стосунок до майбутнього заходу.

    Перепідготовка кадрів

    Для кого актуальні знання з сучасних напрямів менеджменту у сфері культури і мистецтва? Перепідготовка фахівців актуальна для:

    • Державних службовців, які працюють у відділах управління культури.
    • Керівників і спеціалістів закладів культури і мистецтва.
    • Студентів останніх курсів ссузів і вузів, які бажають отримати другу спеціальність.
    • Викладацького складу ссузів і внз, що проводить заняття з дисциплін напрямку «Соціально-культурна діяльність».

    Перепідготовка в менеджменті у сфері культури і мистецтва провадиться на базі державних вищих навчальних закладів. Взяти участь у цій програмі може будь-який фахівець, який має:

    • початкову (середню) профосвіту;
    • вища освіта.

    Приймаються також студенти випускних курсів середніх і вищих професійних закладів.

    Період навчання – 3 місяці. Професійна перепідготовка з менеджменту у сфері культури складає 252 академічних години, протягом яких розглядаються питання історії даного напрямку, а також пропонуються до вивчення актуальні теми щодо організації заходів у сфері дозвілля, туризму і творчості. Передбачається і проведення стажування за місцем роботи слухача. Успішне проходження програми завершується видачею диплома про професійну перепідготовку.

    Література

    Існує безліч навчальних посібників, знайомлять своїх читачів з управлінням у галузі культури. Одним з них є книга «Менеджмент в сфері культури». Написана колективом авторів і видана під загальною редакцією Р. П. Тульчинського і В. М. Болотникова.

    Навчальний посібник «Менеджмент в сфері культури» послідовно знайомить читача з поняттями і змістом області створення продуктів мистецтва. Розглядається в ньому і роль держави в управлінні цією сферою, існуючі джерела фінансування організацій культур, методи розробки і реалізації подієвих заходів, системи роботи з персоналом, а також піднімаються питання благодійності, спонсорства, патронажу та діяльності фондів.