Біплани СРСР
Це всі світові біплани, а що ж біплани радянські? Чим радувало любителів авіації літакобудування країни Рад?
Успіхи в цій науці в нашій країні були не такими масштабними, як в інших державах, однак теж мали місце. Ми теж розробляли свої біплани – і перший успішно піднявся в повітря біплан належав авторству князя Кудашева. Він протримався у повітрі у 1910 році кілька хвилин, пролетівши кілька десятків метрів, і докорінно змінив скептичне ставлення представників державного апарату до російським розробкам.
Слідом за Кудашевым свій внесок у російське бипланостроение внесли такі вчені-інженери, як Сікорський, Гаккель і, зрозуміло, Можайський. А кілька десятиліть потому, вже ближче до середини сторіччя, своїм народженням порадував світ АН-2 – це біплан радянського виробництва, що став рекордсменом книги Гіннесса як довго експлуатований у світі літак. Про нього і про його попереднику, літаку У-2, розповімо далі.
У-2 з’явився на світ завдяки вченому за прізвищем Полікарпов в 1927 році. Коли в 1944 році він пішов з життя, біплан перейменували – з У-2 він перетворився на ПО-2 в пам’ять про свого творця. Потужність цього літака становила близько сотні кінських сил, для розбігу йому потрібно було всього лише п’ятнадцять метрів, а використовували його в абсолютно різних областях: для санітарних і пасажирських перевезень, для військових цілей і аерофотознімання – і так далі. Існував навіть біплан-бомбардувальник В-2. На його борту поміщалося до шести бомб по вісім кілограмів кожна.
АН-2 своєю появою на світ зобов’язаний конструктору Антонову – тому й назва така, по першим двом літерам прізвища інженера. Вперше він злетів у небо в 1947 році і з тих пір продовжував це робити практично сімдесят довгих років (при цьому кілька разів ще в радянський час був на межі закриття). «Кукурузник» – так у народі називають АН-2 досі – частенько використовувався для пасажирських і вантажних перевезень на місцевих лініях, постійно літав у райцентри, села, області. Це було можливо за рахунок великої маневреності біплана, а також тому, що в його властивості входила здатність приземлятися на непідготовлених для того майданчиках (і злітати з них, відповідно). Подібна якість посприяло пізніше і того, що саме на АН-2 був здійснений політ на Південний полюс – вже куди як більш непідготовлене місце для посадки і злету!
