Німецькі мотори та їх специфіка
З німецькими ДВС є великі шанси придбати не тільки проблемний, але і непридатний до ремонту 3-4 річний агрегат з пробігом більше 100 тисяч кілометрів. Тут справа в наступному. У Німеччині двигуни експлуатуються в середньому по 30 тисяч кілометрів на рік – специфіка експлуатації і великі відстані. А сучасні мотори мають взагалі низький ресурс, і якщо в двигунах 90-х пробіг 200 тисяч кілометрів був половиною терміну експлуатації, то сьогодні ресурс до капітального ремонту – ті самі 150 тисяч кілометрів.
Автовиробника теж можна зрозуміти – машина експлуатується в середньому 3 роки або 100 тисяч кілометрів. Так навіщо виготовляти надлишково надійні агрегати? Але автомобілістам від цього не легше.
Тому намитий зовнішній вигляд двигуна – ще не показник його ресурсу і надійності. У вітчизняних умовах навіть контрактний ДВС “Тойоти” може вийти з ладу дуже швидко, так як на батьківщині він працював розмірено і спокійно по автобанах, а в Росії буде експлуатуватися в екстремальних умовах. А ресурс у двигуні закінчується – знос основних вузлів майже досяг межі. Тому не варто дивуватися, що у нещодавно встановленому моторі майже не залишилося компресії і величезний витрата масла.
Тому після придбання контрактного двигуна, ДВС може вийти з ладу, й власнику доведеться платити ще раз, але вже за ремонт. Наприклад, для агрегату M272 E35 Mercedes тільки гідромуфти распредвалів обійдуться в 100 тисяч рублів без обліку роботи.
Распредвал на BMW (один, новий) обійдеться в 25 тисяч рублів, і доведеться пошукати підходящі ліжку. На Mercedes для заміни распредвала автомобілісту доведеться придбати нову ГБЦ.
Так що до ціни контрактного агрегату потрібно додавати вартість справних деталей і ціну робіт по збірці/розбиранні. Це зробить контрактник дорожче на 40-60%. Крім того, потрібно пам’ятати, що частіше контрактні двигуни знімаються з автомобілів, що потрапили в ДТП – можливі тріщини катерів, клапанних кришок.
