Третій етап
Кажучи коротко про французький романтизм у літературі на третьому етапі, потрібно згадати, що його головними дійовими особами стають Жорж Санд і Віктор Гюго.
Гюго – відомий поет і романіст, зіграв вирішальну роль у громадському русі у Франції того часу і розвитку літератури. На вершині кар’єри, він опинився в 1820-1830 років, коли він випустив наробили багато шуму соціальні романи. Він виступав в ролі реформатора поезії французького романтизму, пропонуючи принципово нові теми і ритми, які давали більше простору, звільняли від формальностей.
Розроблена ним схема розвитку драми руйнувала існувала до цього естетику класицизму. Панували раніше уявлень про непохитності естетичного ідеалу і художніх форм, за допомогою яких він міг бути виражений, більше не існувало. Гюго довів, що поява романтизму обумовлено історичною ситуацією.
В його драми “Ернані” і “Маріон Делорм” складається особливий тип конфлікту, характеру, композиції, проблематики і мови, які і складають основу своєрідності французького романтизму. Розвиває свої ідеї він у драматичних постановках “Рюї Блаз” і “Король бавиться”.
Вершиною його творчості для багатьох стає роман під назвою “Собор Паризької Богоматері”, закінчений їм у 1831 році. Також естетичні засади романтичного письменника була озвучені в найвідоміших творах – “Дев’яносто третій рік”, “Трудівники моря”, “Знедолені”, “Людина, яка сміється”. Всі вони, за винятком “Трудівників моря”, є переважно історичними, незважаючи на тематичну, тимчасову та проблемну специфіку. Події, які лягають в основу їх сюжетів, Гюго розглядає з позицій вселюдські понять, протиставляючи ненависть любові, а зло – добро.
За допомогою історичного колориту і в пізньому французькому романтизмі він передає живий і пізнаваний вигляд описуваної їм епохи.
