Музика
Романтизм в музиці панував приблизно з 1790 по 1910 роки. В цей період твори, які відносились до цього напрямку мистецтва, сприймалися слухачами як найбільш емоційні та палкі. Композитори прагнули з допомогою музичних засобів висловити багатство і глибини внутрішнього світу людини. Музика в той час стає індивідуальною і рельєфною. Розвиток отримують різноманітні пісенні жанри, в тому числі балада.
Вважається, що безпосереднім попередником романтизму у французькій музиці був композитор Луїджі Керубіні.
Серед найвідоміших французьких романтиків потрібно відзначити автора романсів, оркестрових, творів і опери “Кармен” Жоржа Бізе. Про нього говорили, що він володіє дивним талантом нюансованого силу звуку, передаючи йому особливу і унікальну співучість. З різною рельєфністю він огортав мелодію гармонією прозорого супроводу.
Ще одним яскравим представником цього напряму був Гектор Берліоз. Він вважається творцем романтичної програмної симфонії. Його нововведення в області гармонії, форми та інструментування створили справжню революцію в класичній музиці того часу.
У 1826 році він пише знамениту кантату “Грецька революція”, яка стає відгуком на боротьбу греків за свою незалежність від Османської імперії. У 1830 у дні Липневої революції в Парижі звучить оброблена ним для оркестру і хору “Марсельєза”.
Його програмним романтичним твором стає “Фантастична симфонія”. У ній він відображає суб’єктивні переживання художника, тема нещасливого кохання в рамках цього музичного твору набуває значення трагедії про втрачених ілюзіях.
