На території Білорусі, поблизу села Гнесичи, що розкинулась на правому березі річки Неман, знаходиться старовинний Свято-Єлисеївський Лавришевский чоловічий монастир, заснований, як прийнято вважати, не пізніше 1260 року. Протягом декількох століть його історичне і духовної значення було настільки велике, що вже через сто років він став іменуватися лаврою. Зупинимося коротко на історії цієї обителі.
Інок на чолі князівства
Честь заснування Свято-Єлисеєвського Лавришевского монастиря приписують молодому воєводі Войшелку, батько якого – Міндовг увійшов в історію як засновник першої династії литовських князів. Не бажаючи оскверняти свою душу мирською суєтою, він прийняв чернечий постриг з ім’ям Лаврентій і, віддалившись в лісову глушину, оселився на березі річки Неман в убогій келії, побудованої своїми руками. Поступово до нього стали приєднуватися і інші шукачі святого життя. Саме так згідно Галиуко-Волинському літописі в період між 1257 і 1260 роком був заснований Лавришевский Свято-Єлисеївський чоловічий монастир.
Однак благочестивого ченця недовго судилося прожити далеко від світу. У 1263 році його батько, який правив Великим князівством Литовським, був убитий, і Лаврентій, покинувши засновану ним обитель, усмирял заколот, що охопила державу. Відновивши порядок у осиротілого князівстві, він очолював його з 1264 за 1267 рік, поєднуючи державну діяльність з иноческим служінням. Лише після того, як життя увійшла в колишнє русло, Лаврентій передав правління своєму наступнику − великому князю Шварну, а сам вирушив у Волинські землі, де приєднався до братії Угровского монастиря. У свою обитель він більше не повертався, і про дату його смерті точних відомостей не збереглося.
Значення основних назв
Що ж стосується назви, заснованого їм Свято-Єлисеєвського Лавришевского чоловічого монастиря, то, на думку дослідників, вона походить від його чернечого імені Лаврентій, звучного в литовському прочитанні як Лавриш. Від нього пішла назва навколишньої місцевості – Лавришево, а також і побудованої в ній обителі.
Слід також пояснити, який саме угодник Божий згаданий у назві Лавришевского Свято-Єлисеєвського монастиря. З літописних текстів кінця XIII і початку XIV століття відомо, що ім’я Єлисей носив перший настоятель обителі, очолив її після від’їзду Лаврентія, і згодом зарахований до лику святих за великі подвиги благочестя.
Осередок духовності та культури
За час, що минув з тієї пори століття чисельність братії Лавришевского Свято-Єлисеєвського чоловічого монастиря збільшилася настільки, що вже в документах 1365 року він іменувався лаврою. Зауважимо, що подібної честі удостоювалися лише найбільш великі обителі, були визнаними осередками духовного життя. Тоді ж у його стінах було створено знамените Лавришевское Євангеліє, ілюстрації якого є справжнім шедевром середньовічної книжкової мініатюри.
Про те, яке значення у справі становлення культури краю і освіти мас мав Лавришевский Свято-Єлисеївський чоловічий монастир, свідчить той факт, що вже до початку XVI століття в ньому діяла єдина в окрузі школа для селянських дітей і була відкрита бібліотека, яка нараховувала понад 300 томів. У документах тієї епохи йдеться також і про досить розвиненому монастирському господарстві, який включав в себе друкарський дім, стайню і цілий ряд різних майстерень.
Прикрий факт
Цього благодатного періоду в історії монастиря був покладений кінець двома набігами татар, а також потрясіннями, пов’язаними з Лівонської війни 1558 – 1583 рр. протягом декількох десятиліть XVI століття він був кілька разів розграбований і спалений дотла. У результаті чисельність братії скоротилася до п’яти осіб, очолюваних останнім настоятелем того періоду – ієромонахом Леонтієм (Аколовым). Наступні століття не внесли в життя Лавришевского Свято-Єлисеєвського монастиря істотних поліпшень, і в 1836 році постановою Святійшого синоду він був скасований.
Зусилля, витрачені дарма
Перша спроба відродити колись славний Лавришевский Свято-Єлисеївський чоловічий монастир була зроблена на початку XX століття, і пов’язана вона з ім’ям архиєпископа Митрофана (Краснопільського), розстріляного 1919 році більшовиками, і в часи перебудови приліченого до лику святих великомучеників.
За його ініціативою Святійшим синодом був виданий відповідний указ і виділені необхідні для проведення робіт кошти. Однак це благе починання не увінчалися успіхом. Під час Першої світової війни обитель опинилася в зоні бойових дій і всі її будівлі згоріли. У наступні роки про відновлення монастиря не могло бути й мови, оскільки прийшли до влади більшовики звели войовничий атеїзм в ранг державної політики.
Відродження Лавришевского Свято-Єлисеєвського монастиря
Лише з настанням благодатних часів перебудови, коли радикальним чином змінилося ставлення держави до питань релігії, з’явилася реальна можливість здійснити проект, задуманий колись новомучеником Митрофаном. У 1997 році жителі знаходиться поблизу села Гнесичи офіційно зареєстрували православний прихід, який отримав у своє розпорядження зведений незабаром храм, а десятьма роками пізніше, коли основний обсяг будівельних робіт завершився, був заснований і новий, вже третій за рахунком Лавришевский Свято-Єлисеївський чоловічий монастир. Сьогодні на його території височіє пам’ятник першому настоятелю – святого преподобного Єлисея.
В наші дні розташований на території Білорусі, поблизу д. Гнесичи Свято-Єлисеївський Лавришевский чоловічий монастир знову увійшов до числа її провідних духовних центрів, щорічно притягують до себе сотні тисяч паломників. Для них на території обителі побудовані дві комфортабельні готелі європейського типу «Гостинний Двір» і «Монастирська садиба», в яких приїжджі можуть відпочити з дороги і зібратися з думками перед відвідуванням святих місць. Для тих же, хто, потрапивши в монастир, бажає зануритися в обстановку чернечого аскези, передбачені два роздільних для чоловіків і жінок будинку паломників.
Відгуки відвідувачів монастиря
Вельми цікаві думки тих, хто, відвідавши обитель, вважав своїм обов’язком залишити відгуки про неї в паломницької книзі або скористатися з цією метою відповідними інтернет-ресурсами. Так, серед різноманіття висловлених суджень хотілося б виділити ті, в яких підкреслюється глибока вдячність людям, які зуміли відродити з небуття святиню, яка пережила століття, і загиблу потім у вогні воєн і соціальних потрясінь.
Багато теплих слів сказано і з приводу головного храму Лавришевского Свято-Єлисеєвського чоловічого монастиря, побудованого у 2007 році і освяченого на честь першого настоятеля – преподобного Єлисея. У більшості відгуків відзначається прихильність його творців традиціям старовини, що отримав втілення у сучасних архітектурних рішеннях.
Судячи по залишеним записів, великий інтерес у відвідувачів викликають і археологічні розкопки, вироблені поблизу монастиря, на тому місці, де сім з половиною століть тому з’явилися його перші споруди. Багато, добуті із землі, артефакти демонструються приїжджим, і допомагають їм ближче познайомитися з історією минулих століть. У першу чергу це відноситься до двох давніх саркофагам, виявленим на місці розташовувався неподалік монастирського цвинтаря.
