Теоретичне обґрунтування
Зародження французького романтизму пов’язане з такими іменами, як Анна де Сталь і Шатобріан. У формуванні естетики самого напрями роль відіграв трактат де Сталь під назвою “Про літературу, розглянутої в зв’язку з громадськими установами”. Він побачив світло в 1800 році.
Даючи загальну характеристику французького романтизму, варто відзначити, що саме в цій роботі вперше була сформульована ідея прогресивної еволюції. Автор виступає за розвиток творчості, яке має відбуватися на тлі змін у суспільстві.
У 1802 році з такою ж ідеєю виступає Шатобріан в “Генії християнства”. У своєму трактаті “Досвід про революції”, написаному п’ятьма роками раніше, він розмірковує про те, яким повинен бути образ романтичного героя. Шатобріан стверджує, що революція закладена в людині природою, вона ототожнює його нездатність задовольнятися існуючим навколо положенням речей. У цьому плані велике значення для письменника набуває вчення про природу і цивілізації Руссо. У ньому філософ зазначав, що вважає вільним людини тільки в його природному стані, при цьому у Шатобріана втеча від цивілізації набуває однозначно індивідуалістичний відтінок.
В результаті у ранньому французькому романтизмі з’являється страждає і самотня особа, яка ніде не може знайти ні втіхи, ні спокою. Одним з перших зразкових романтичних героїв у світовій літературі стає Рене з однойменної повісті Шатобріана. За це його називають основоположником французького романтизму. Рене – класичне втілення світової скорботи.
