Прем’єра культового фільму “Любов і голуби” відбулася 7 січня 1985 року. Відразу після виходу на екрани країни картина сподобалась глядачам і швидко стала набирати популярність.
Багато фактів про те, як знімали “Любов і голуби”, як відбувався вибір акторів і наскільки складно було домогтися виходу стрічки на екрани, глядачам були незнайомі. Люди просто з задоволенням поринали в любовну історію простих людей, впізнаючи знайомі характери і обстановку.
Задум картини
Незадовго до початку роботи над фільмом пройшла прем’єра другої картини режисера Володимира Меньшова – “Москва сльозам не вірить”. Після величезного успіху він просто не міг собі дозволити зняти менш популярну історію, але не міг визначитися з сюжетом.
Все вирішилося на прем’єрному показі п’єси “Любов і голуби”, поставленої акторами “Современника” за сценарієм тоді ще актора Володимира Гуркіна. Перегляд вистави несподівано окрилив режисера, і він вирішив зняти такий фільм, який змушував би глядача сміятися, плакати, а потім надовго задуматися про життя.
Автор сценарію потім зізнавався, що у кожного ключового героя картини були реальні прототипи з життя, і це наклало відбиток на те, як знімали “Любов і голуби”. Так, прообразами Василя і Надії стали батьки сценариста, а в дядька Миті вгадувався характер рідного діда Гуркіна. Навіть прізвище головних героїв була запозичена у сусідів сценариста.
Акторський склад
При підборі акторів для картини не обійшлося без невеликих курйозів. Наприклад, на головну роль спочатку претендував улюблений режисером актор Сергій Юрський, якого потім затвердили на роль дядька Миті. Перед гримерами стояла складна задача приховати атлетична статура Юрського і зістарити його на кілька десятків років. Та ж проблема виникла з чином сорокарічної актриси Наталії Теняковой, яка в підсумку змогла гармонійно зіграти роль літній одутловатой тьоті Шури.
На роль Наді спочатку пропонували популярну Любов Поліщук, яка ідеально підходила за віком і темпераментом. Але режисер вирішив запросити в картину Ніну Дорошину, актрису театру “Современник”, і не прогадав. Виконувала роль Наді на сцені, вона дуже гармонійно виглядала на екрані, буквально злившись зі своєю героїнею.
Серед того, що “Любов і голуби” залишилося за кадром, була складна робота запрошеного ілюзіоніста, який “змусив” зацвісти дерево під час зйомок знайомої всім сцени. Квіти повинні були розкритися одночасно, додаючи сцені ексцентричності. Дивно, але в одному з перших дублів відразу розкрилися сім букетів. Режисер вирішив, що це добрий знак, і сцена була знята.
Вибір місця для зйомки
Робота над фільмом проходила в кілька етапів з серпня по грудень 1983 року. Режисерові було складно підібрати натуру для свого задуму, що відображає всю красу російської природи. Спочатку були думки знімати в Іркутській області, на берегах Байкалу або в Красноярському краї. Звичайно, красивих місць було багато, але вони не зовсім підходили для звичайної сибірської села, якою її бачив режисер. Питання з місцем зйомок фільму “Любов і голуби” довго залишався відкритим.
Несподівано Меньшов згадав, що в юності, коли він ще був стажистом, він працював в Карелії і був вражений унікальністю її природи. Режисер хотів, щоб в кадрі були пагорби, пагорби, густі ліси і неодмінно річка. Було вирішено поїздити по віддалених містечках Карелії і спробувати знайти підходяще місце.
Передмістя Медвежегорська
На околицю цього невеликого містечка знімальна група потрапила випадково. Можливо, привернуло назву, в якому вгадувався натяк на гори і ліс.
Місце зйомок “Любов і голуби” в Медвеж’єґорську знайшлося випадково: вуличка, що спускається до річки Кумсе, призвела до невеликого дерев’яного будиночка на порослому травою пагорбі.
Було прийнято рішення орендувати у жителів цей будинок і практично відразу приступити до зйомок. Двір був застелений дерев’яними дошками, будиночок теж обробили деревом і прибудували до нього веранду. А на порослому зеленню пагорбі встановили знамениту голубник.
Після виходу фільму на екрани багато шанувальників приїжджали подивитися на місце зйомок фільму. Однак в 2011 році будинок № 12 по вулиці Нижній на околиці Медвежегорська згорів. І зараз на його місці стоїть цілком сучасний котедж.
Зйомки на натурі
Робота над фільмом в Карелії тривала майже без перерв весь серпень 1983 року. Погода в Карелії примхлива і непередбачувана, тому всі актори викладалися, намагаючись встигнути зняти всі кадри. Але деякі частини довелося допрацьовувати вже в павільйонах “Мосфільму”.
А в Батумі і Сочі, де знімали “Любов і голуби” на морі, актори приїхали вже в листопаді. Звичайно, погода не дуже сприяла зйомок, було вже холодно, а температура води опустилася до +14 градусів. Найскладніше зображати нібито літній відпочинок було Людмилі Гурченко, яка дуже не любила холод, а провести час у крижаній воді їй довелося більше всіх.
Нелегко довелося і Олександру Михайлову, який грав головного героя. В одній зі сцен йому потрібно було в костюмі впасти в морську воду, а виринути вже без одягу. Виринувши, йому потрібно було звернутися до Гурченко, і потім вони разом повинні були плисти до берега. Режисер прагнув зняти сцену одним кадром, розраховували кожну секунду зйомок, але без проблем обійтися не вдалося.
За ті кілька секунд, поки актор був під водою, досвідченим водолазам потрібно було швидко роздягнути його до плавок. Проте в одному з дублів підвів краватку, який заплутався і його не могли зняти. Актор провів під водою багато часу і лише дивом не потонув.
Вже після виходу фільму режисер зізнався, що ці зйомки велися не у відкритому морі, а у великому басейні готелю, але ризик при цьому був присутній. Та й крижана вода не дуже сприяла здоров’ю акторів.
Спори про вихід картини
Дивно, але після закінчення зйомок стрічку довго не пускали на екран і вимагали від автора і режисера Володимира Меньшова серйозно змінити сценарій і характери персонажів.
У ті роки творча ініціатива не заохочувалася, всі фільми повинні були максимально позитивному світлі розповідати про життя радянських громадян, затишному побут і міцної сім’ї. Такі життєві ситуації, як зрада або зловживання алкоголем, були під негласною забороною.
У фільмі “Любов і голуби” 1984 року піднімалися якраз такі теми, досить незручні для політики Політбюро. Незважаючи на протести Володимира Меньшова, який навідріз відмовився змінювати що-небудь у картині, з неї були вирізані деякі сцени, наприклад, монолог Людмили Гурченко про екстрасенсів або танці в барі. Після всіх правок фільм зменшили на 83 хвилини.
Народна любов
Незважаючи на критику і вирізані фрагменти, фільм став по-справжньому народним. Не дарма було докладено стільки зусиль, коли знімали “Любов і голуби”. У Володимира Меньшова вийшла зворушлива, щира і дуже смішна історія з абсолютно життєвими героями.
Фільм був знятий дійсно з любов’ю до народу, до його простоті, відкритості та вмінню любити. Тому не дивно, що в 1985 році стрічка була удостоєна премії “Золота тура” на міжнародному фестивалі комедій в Торремоліносі в Іспанії. А в 2009 році фільм “Любов і голуби” був визнаний “Кращим радянським фільмом” за версією MTV Russia.
Однак основною нагородою фільму була і залишається любов глядачів.
