Фільми про алкоголізм, які варто подивитися

У будь-якому суспільстві завжди знайдуться люди, що відрізняються від натовпу. Їх життя, як правило, являє собою нескінченний двобій як з усталеними правилами, так і з самим собою. У цій битві така людина неодмінно переможе. Але переможцю замість лавров і заспокоєння дістанеться відчай, самотність і ще більше саморуйнування. Він потрапить в порочне коло, подібний до змії, кусающей свій хвіст, з якої не вибратися самотужки. П’яницями ніколи не стають просто так…

Пияцтво в кінематографі

Тема алкоголізму досить поширена як у вітчизняному, так і зарубіжному кінематографі. І якщо радянське і російське кіно на цю тему переважно має епізодичну комедійну спрямованість (досить згадати Шурика з “Кавказької полонянки”), то західні фільми в основному спрямовані на глибинне вивчення цього явища з особистісної сторони. Їх алкоголіки – це найчастіше творчі і ранимі люди.

Можна нескінченно дискутувати про пияцтво і причини, що його викликають. Але сьогодні наше завдання в іншому – згадати ті фільми про алкоголізм, які варто подивитися, щоб навчитися допомагати людині, що потрапила у вир цієї згубної залежності. Навіть якщо ця людина – ти сам…

Для зручності простежування зміни кінематографічного погляду на озвучену проблему всі стрічки в цій статті будуть представлені в хронологічному порядку.

«Друг»

Наш огляд відкриває одна з найбільш неоднозначних і дивних радянських картин, головний герой якої, сповнений чудовим актором Сергієм Шакуровым, є спившимся інтелігентом. Навіть зараз, через більш ніж тридцять років, цей радянський фільм про алкоголізм, вийшов на екрани в далекому 1987 році, як і раніше є однією з небагатьох вітчизняних картин, що представляють саме драматичну бік пияцтва.

Ця добра і філософська стрічка розповідає історію взаємин алкоголіка Миколи з великою чорною собакою, яка вміє розмовляти і яка відгукується на ім’я Друг. Зараз вже невідомо, чи була випадковою аналогія творців цього фільму з чорною кішкою, перебегающей дорогу і є поганою прикметою. Але як випливає з сюжету цієї трохи сумної картини, чорний пес, перебежавший дорогу герою, в кінцевому підсумку приніс йому віру в прозріння і надію на краще, показавши Миколі, що життя може бути прекрасною і без алкоголю…

«П’янь»

У тому ж 1987 році, паралельно радянському “Другові”, в США вийшла драма “П’янь”, один з кращих фільмів про алкоголізм.

Остаточно п’яниця письменник і поет Генрі, блискуче виконаний знаменитим актором Міккі Рурком, що знаходяться на самому піку своєї артистичної кар’єри, в буквальному сенсі не вилазить з бару. Всі його залишилися в житті нечисленні радості, заплуталися в безперервному п’яному угарі, – це слухати по радіо Моцарта, писати нерозбірливим почерком на зім’ятих клаптиках паперу уривки оповідань і віршів так битися вечорами на вуличних рингах.

В один прекрасний день п’яний герой Рурка опиняється перед вибором – залишитися з такою ж, як і він сам, алкоголічкою Вандою і друзями-пропойцами або ж проміняти їх на роман з красивою, багатою та благополучною видавцем Туллі, беззвітно закоханої в нього і його творчість.

Дивіться також:  Що переглянути увечері з родиною? Фільми для всієї родини

Однак і те й інше є прірвою для полубезумного п’яниці Генрі…

“Сіра миша”

Наступним фільмом про пияцтво і алкоголізм знову стала вітчизняна кінострічка – картина “Сіра миша”, що вийшла на екрани в 1988 році.

Ця похмура і безвихідна драма присвячена звичайного дня, одному з багатьох однакових днів, проживаючих сільськими алкоголіками. Перед поглядом глядачів постає картина справжньої загибелі чотирьох вже немолодих людей, ролі яких виконали актори Віктор Соловйов, Микола Гусаров, Валентин Голубенко і Віталій Яковлєв), зібралися разом, немов у якесь зачароване коло, з якого немає виходу, щоб зняти, як вони кажуть, стрес. Головний герой фільму колись був успішним директором заводу, але одного разу перейшов дорогу вищестоящим бюрократам, які в підсумку його зламали і поставили на кар’єрі і всій подальшій життя колишнього директора штамп “Заборонити”.

Після перегляду “Сірої миші” в душі стає дуже холодно від відчуття, що четверо героїв на екрані безперервно п’ють горілку не для того, щоб зігрітися, а щоб, навпаки, замерзнути на смерть…

«Коли чоловік кохає жінку»

Тему фільмів про жіночий алкоголізм починає повчальна мелодрама 1994 року “Коли чоловік кохає жінку”, головні ролі в якій зіграли Енді Гарсіа і Мег Райан.

Картина розповідає історію Еліс і Майкла, чия сім’я вже майже зруйнована алкоголізмом жінки. Причиною пияцтва Еліс є якась таємниця, якої вона не може поділитися навіть з чоловіком, зганяючи на ньому всю втому, депресію і запеклість. Проте Майкл, незважаючи ні на що, продовжує всіляко підтримувати свою дружину навіть тоді, коли вона починає запивати аспірин горілкою і потрапляє в реабілітаційну клініку.

Цей фільм вийшов дуже сумним, але добрим. Він викликає у глядачів найглибші емоції і відчуття, змушуючи відповісти самому собі на питання, чи зміг би хтось із близьких підтримати їх у такій ситуації…

«Залишаючи Лас-Вегас»

Цей безумовний лідер серед художніх фільмів про алкоголізм був вперше представлений глядачам в вересні 1995 року.

Картина буквально просочена атмосферою романтики і безвиході. Головний герой – сценарист Бен, блискуче виконаний Ніколасом Кейджем, радіє таким простим і зрозумілим для будь-якого алкоголіка речей, як перший склянку вранці. І хоча його слабке і жалюгідне тіло вже труситься з похмілля, немов желе, він все одно відчайдушно веселий і п’яний.

А що ж йому ще залишається робити, коли вся його життя перетворилося на кошмар? Коли внаслідок постійних запоїв остаточно зруйнована вся кар’єра і поруч не залишилося жодної близької людини? Не варто напитися до смерті в прекрасному і порочному Лас-Вегасі?

Дивіться також:  Серіал «Правило лабіринту». Сюжет, актори, критика

Для того щоб максимально вжитися в образ головного героя, Ніколасу Кейджу довелося на деякий час стати справжнім алкоголіком і навіть відвідувати спеціалізовані клініки. Його праці виявилися не марними – у 1996 році актор був удостоєний премії “Оскар” за кращу чоловічу роль.

“Без упину”

У 2001 році цей фільм про підлітковий алкоголізм став переможцем Венеціанського кінофестивалю, отримавши спеціальну нагороду журі “справжнього Кіно”, а також приз Міжнародної федерації кінопреси.

Картина розповідає про один із спекотних днів п’ятнадцятирічного Давида, роль якого зіграв нікому не відомий молодий актор П’єр-Луї Боннблан, день, в який він вперше напився. Одурманений алкоголем, він бродив по пустельних дільницею однієї з ферм, поки під впливом сонця і п’яною зміни настрою не впав у агресію, що штовхнула його на безглуздий і страшний вчинок.

Фільм являє собою чорно-біле псевдодокументальное кіно, що додає ще більшу ірраціональність показаних глядачам алкогольних бачень головного героя, так відчайдушно прагне подорослішати…

«Поганий Санта»

Наступною в списку видатних фільмів про алкоголізм стала картина 2003 року “Поганий Санта”, що представляє собою комедію зі щасливим кінцем. Продюсерами фільму виступили знамениті брати Коени, а нещасного і самотнього п’яницю-грабіжника Віллі зіграв відомий актор Біллі Боб Торнтон, настільки разюче достовірно показав всі алкогольні пригоди свого персонажа, що був навіть номінований на кінопремію “Золотий глобус” за кращу чоловічу комедійну роль.

Похмурий, злий і нестерпний п’яниця Віллі працював в супермаркеті добрим Санта-Клаусом. Що і говорити, Санта з Віллі виходило так собі, поки в один прекрасний день його безпросвітну життя не втрутився один нестерпний хлопчисько…

«Джулія»

Ще одним з пам’ятних фільмів про алкоголізм серед жінок, який не можна залишити без уваги, став драматичний трилер “Джулія”, що вийшов на екрани в 2008 році. Головну роль в ньому виконала знаменита Тільда Суінтон, якій дістався несподіваний образ далеко вже не молодий рудою алкоголічки, яка, незважаючи на свій вік, продовжувала носити безглуздо короткі спідниці і зухвало фарбуватися.

Героїні Тільди Суінтон скоро виповниться п’ятдесят. Вона невдаха, і все, що в неї є, – це борги і алкоголь. Життя Джулії знаходиться десь між безперервними п’яними вечірками і постелями незнайомих чоловіків. Коли ж в її душі настає межа, вона необачно погоджується на ризиковану авантюру, що загрожує перерости в справжню катастрофу.

Незважаючи на загальну безпросвітну атмосферу, залишається плямою в пам’яті глядача, картина все ж має життєстверджуючий фінал…

«Екіпаж»

Ця стрічка 2012 року посідає особливе місце в числі фільмів про алкоголізм. Її знаменитий режисер Роберт Земекіс, що подарувала світу безліч шедеврів кіно, серед яких найбільшу популярність і любов глядачів набули такі його роботи, як “Форрест Гамп”, “Ізгой”, “Жива сталь” і “Назад в майбутнє”, поставив світової аудиторії абсолютно несподіване запитання: а що було б, якщо б герой був тверезий?

Дивіться також:  Симодский трактат: досягнення і прорахунки

Дійсно, те, що відбувається на екрані може здивувати кого завгодно. Головний персонаж фільму пілот Уіл, сповнений Дензелом Вашингтоном, є алкоголіком. Причому настільки глибоким, що вживає спиртне та кокаїн навіть безпосередньо перед нещасливим вильотом.

Коли ж під час польоту відбувається аварія, пілот, продовжує перебувати в стані алкогольного та наркотичного сп’яніння, приймає рішення, яке йому навіть в голову не змогло б прийти, чи від тверезий, – перевернути літак догори дном і посадити його на воду. І що дивно, йому це вдалося. Уіл врятував майже всіх пасажирів і миттєво став героєм. Але ненадовго, оскільки відразу ж після привітань та подяк пасажирів, що вижили почалося службове розслідування і з’ясування причин аварії, дуже скоро переросли у справжній судовий процес…

“Географ глобус пропив”

Завершальною в огляді художніх фільмів про алкоголізм стала ця російська картина 2013 року, знята за однойменним романом Олексія Іванова. Місцем її дії стала холодна осіння Перм 90-х, що являє собою символічний образ глухий і убогою вітчизняної провінції, в якій ніколи нічого не відбувається. Викладена на набережній великими літерами фраза “Щастя не за горами” виглядає швидше знущально на загальному замерзаючий тлі.

Головний герой фільму Віктор, роль якого виконав чудовий актор Костянтин Хабенський, вступив у період кризи середнього віку і п’є… Його внутрішній світ занадто великий і багатогранний для місця проживання, в якому йому доводиться жити.

До своїх років він так нічого і не домігся. Його постійно пиляє дружина, змусивши його в кінцевому підсумку піти працювати в школу вчителем географії. Віктор продовжує пити і в школі. П’ють всі, навіть його учні, з якими він йде в похід. П’ють усі, хто все ще намагається знайти хоч якийсь сенс у цьому житті.

Але алкоголь виявляється всього лише фоном до головної ідеї картини, якою є не що інше, як любов…

Замість післямови

За великим рахунком, розглянуті в цій статті кінострічки є нехай дуже достовірним, але все ж художнім вимислом. І наш огляд був би не повним без кінцевої точки – старого радянського документального фільму про жіночий алкоголізм “За порогом”, знятого Свердловським телебаченням ще в 1978 році.

Незважаючи на те, що з дати його утворення пройшло вже більше сорока років, цей фільм можна подивитися тільки в мережі інтернет. “За порогом” – це зворотна сторона нашого життя. Справжня і обжігающе страшна. Саме така, якою її побачили творці фільму під час зйомок жінок у витверезниках міста Свердловська…