Великий російський художник Павло Федотов вважається основоположником критичного реалізму в живопису тих часів. Він одним з перших зображував справжнє життя в природному вигляді, передаючи справжні почуття і емоції, без прикрас. Малював художник навколишнє його з дитинства дійсність, адже виріс він на околицях Замоскворечья. Все зображене на полотнах було плодом його дитячих і юнацьких спостережень.
Картини художника Павла Федотова зберігаються в Третьяковській галереї і Російському музеї Санкт-Петербурга, так що можна прийти і помилуватися роботами істинного майстра, академіка живопису, добився всенародного визнання, незважаючи на важку долю. У статті піде мова про біографії великого майстра, розглянуто його шлях до визнання, його знамениті картини і малюнки. Також будуть наведені цікаві факти нелегке життя майстра.
Біографія
Федотов Павло Андрійович народився в дуже бідній багатодітній сім’ї в Москві 22 червня 1815 року. Його батько, Андрій Іларіонович, в молодості служив в армії ще при Катерині і, йдучи у відставку, отримав звання поручика і дворянський титул, потім збіднів і служив титулярним радником. Його мати, Наталія Олексіївна Калашникова, ростила дітей і вела господарство. Сім’я жила в бідності в невеликому дерев’яному будинку. Діти, в тому числі і маленький Павло, проводили цілі дні без особливого нагляду на вулиці, сіннику, а в зимові холоди ховалися в полозку у дворі. Саме в цей безтурботний час майбутній художник Павло Федотов відобразив у собі патріархальні звичаї місцевих жителів, образи яких згодом втілював на своїх полотнах.
Навчання в кадетському корпусі
В 11 років батько відправляє Федотова-молодшого на навчання в Перший Московський кадетський корпус. Хлопчик старанно вчився, виявив хороші здібності з математики та хімії, хоча часто вчителі могли бачити на полях зошитів свої портрети, причому в карикатурному зображенні. Але це не завадило юнаку закінчити курс з відзнакою. За традицією навчального закладу його ім’я було занесено на мармурову дошку пошани в актовій залі корпусу. Павло Федотов отримав звання унтер-офіцера, а вже в 1832 році його підвищили до фельдфебеля. Через рік він вже був прапорщиком, служив в полку Санкт-Петербурга.
Бажання малювати не покидало молодого офіцера навіть в роки служби, тому він вирішив вечорами відвідувати уроки малювання при Академії мистецтв. Спочатку йому важко було перебудуватися з звичних карикатур до справжніх реалістичних портретів, за що йому часто перепадало від великого Брюллова. Але з часом вчителі розгледіли талант учня і звернули на нього особливу увагу.
Сім’я художника Павла Федотова жила в бідності і просила матеріальної допомоги, тому вечорами люблячий син не тільки вивчав форми людського тіла по гіпсових скульптур і брав уроки в Академії, але і малював невеликі акварелі з портретами товаришів по службі і великого князя Михайла Павловича, які добре розкуповувалися. Ці гроші він посилав рідним в Москву.
Картина “Зустріч великого князя”
Влітку 1837 року Павло Федотов став свідком події, яке вразило його до глибини душі і дало поштовх до написання своєї першої знаменитої картини, що поклала початок його художньої діяльності. В полк приїхав після лікування за кордоном великий князь. Гвардійці, які обожнювали його і турбувалися про стан його здоров’я, галасливим натовпом вибігли його зустрічати. Мальовничість ситуації справила глибоке враження на молодого чоловіка, і він взявся за написання полотна. Всього через 3 місяці він намалював свою знамениту картину “Зустріч великого князя”. Щоб нічого не відволікало майстра від роботи над полотном, йому вперше за термін служби дали відпустку.
Великий князь за цей твір нагородила молодого офіцера діамантовим перснем. Під враженням від такої подяки брата государя художник пише ще одне полотно під назвою “Освячення прапорів у Зимовому палаці, оновленому після пожежі”. Так як бідний офіцер сильно потребував матеріально, він зважився показати ще незавершену картину князю. Той надав її на суд государю, найясніший брат підписав указ про видачу “малює” офіцерові щомісячного утримання у розмірі 100 рублів асигнаціями.
Це стало переломним моментом у долі і творчості Павла Андрійовича Федотова. Він подає прохання про відставку і вже в 1844 році звільняється з полку в чині капітана. Перший час він малює батальні сцени, проте з часом приходить до висновку, що йому більше до душі жанрова живопис. Природна спостережливість і гострий розум дають можливість автору втілювати в картинах обстановку життя і характерні риси людей різних станів. У той час дійсно не вистачало реалізму в російській живопису, тому полотна художника так сподобалися і іменитим майстрам, і простим людям.
“Свіжий кавалер”
Однією з перших картин, які отримали визнання у строгого вчителя і всесильного в ті роки Брюллова, було полотно під назвою “Свіжий кавалер” або “Ранок чиновника, який отримав хрест”. Написана вона в 1846 році в жанрі сатиричного реалізму. В ній висміюється зарозумілість і гордість чиновника, який отримав найдрібнішу в той час нагороду – орден. Комічність образу передана в убогій обстановці брудної кімнати з розкиданими по підлозі та меблях речей.
Орден причеплений прямо на старий халат, на голові намотані папільотку з шматочків ганчірки. Мундир висить на стільці, на столі лежить шматок відрізаною ковбаси, під ним валяються залишки від риби.
Дівчина-служниця з гумором сприймає хвастощі господаря і продовжує виконувати свою роботу.
Комічність надає контраст між виразом обличчя і зовнішнім виглядом чоловіка, що стоїть на підлозі босоніж. Він мріє про високе становище в суспільстві, намагається виглядати красивим і доглянутим, не маючи при цьому коштів. Додає сатири кіт, рве кігтями оббивку стільця на передньому плані.
“Розбірлива наречена”
Однією з знаменитих картин Павла Федотова вважається написана в 1847 році “Розбірлива наречена”. На тлі відмінно промальовані обстановки кімнати видно пара – вже немолода жінка, перед якою в прохальній позі стоїть горбань в дорогих нарядах. Дівчина робить байдуже і поблажливе особа, однак в душі вже давно прийняла рішення дати згоду на цей шлюб. Адже вік нареченої далеко не юний, а наречений, хоч і горбатий, але видно по одязі, що не бідний.
За цим уважно спостерігають її батьки. Комічність автор бачить у контрасті образів. Зовні непривабливий наречений має справжні почуття і благородство, а пані все навпаки – краса обличчя приховує пихату і примхливу вдачу.
За представлені вище картини художник Павло Федотов був удостоєний звання академіка. Йому виділили хороше грошова допомога, і він зміг продовжити писати картину, яка стала його впізнаваним творінням у світі.
Картина “Сватання майора”
Написано твір у 1848 році, і після представлення на виставці ім’я Федотова стало широко відомим. Про нього писали всі газетні видання. За мотивами своєї картини художник написав вірш, який відображає весь сенс сюжету. Хоча вірші автора ніде не друкувалися, але друзі вважали його талановитим і в даному виді творчості.
На картині “Сватання майора” художник зобразив подія, властиве його часу. Багату наречену, дочка купця, видають заміж за домовленістю за бідного дворянина, який володіє титулом. Наречена, побачивши нареченого, в жаху намагається втекти, сувора мати її утримує в кімнаті. Осторонь стоїть батько, задоволений вигідною угодою. Ні про які почуття немає й мови.
Позитивне значення творчості Павла Федотова і складалося у висміюванні таких застарілих традицій, коли дочка буквально батьки продавали за титули і добробут. Сучасники схвалили його сатиру, і газети підняли болючу тему весільних угод в статтях.
“Сніданок на столі”
Ще один сатиричний твір художника, описує звичаї і побут людей тієї епохи, написано в 1849-1850-х роках. Інша назва картина отримала за оповіданням “Сніданок аристократа”, прочитавши який художник вирішив передати сюжет на полотні.
Молодий аристократ розтратив всі свої гроші на гру в карти або на дам. Йому соромно зізнатися в злиднях і втратити статус перед друзями. Він не наважується продати щось з навколишнього оточення, полегшивши свою нужду, так як його можуть розкусити і вигнати зі свого кола. Тому він таємно снідає шматком чорного хліба.
Його страшно налякала раптова поява гостя на порозі. Той вже відсунув фіранку і ось-ось увійде в кімнату. Господар намагається сховати свій “ганьба”, накривши хліб книгою. На його обличчі відображено переляк, він не знає, чи бачив його гість ситуацію або все обійшлося.
Художник чудово передав почуття, які відчував молодий світський хлющ. Це страх викриття, повна розгубленість і страх за свою репутацію. Картина викликала великий інтерес у глядачів, адже кожен міг пофантазувати і додумати кінець історії на свій смак.
“Вдовушка”
Картина написана художником в 1851 році. Перед описом картини необхідно торкнутися душевного стану автора в цей період. Його сатиричні роботи викликали небувалий інтерес публіки, але в той же час піддавалися цензурі з боку влади. Від нього стали відвертатися меценати, які допомагали йому впоратися з матеріальними витратами для творчих робіт. Федотов починає замислюватися над фатальним абсурдом буття. Під впливом сумних думок він пише свою сумну “Вдову”.
Сюжет майбутньої картини автор взяв з життя. У його сестри Люби, яка була бідною та нещасною в шлюбі, чоловік помирає, залишивши їй безліч боргів. До того ж, дівчина чекає поява немовляти, що посилює її тривогу та смуток.
Художник намагався передати душевний стан молодої жінки, весь страх і безвихідність її становища, проте передана смуток на обличчі його ніяк не задовольняла. Федотов 4 рази переписував картину, так і не знайшовши гармонії в душі. Однак сучасники отримали цілих 4 примірники творіння автора.
Незакінчений шедевр
Картина Павла Андрійовича Федотова “Анкор, ще анкор!” вважається незакінченою. Вона написана в 1852 році. Це останній твір автора присвячено нудного і убогого існування солдата. Вся обстановка говорить про бідність і зневіру. Втомлений чоловік лежить на ліжку, і єдиною розвагою є собака. Він поставив їй палицю і дивиться, як вона виконує його команду “Анкор!”, тобто стрибає через неї взад і вперед.
Картина трохи розмите, але сприяє більш уважному розгляду і обмірковування.
Хвороба художника
Павло Федотов за такий короткий період своєї творчості написав величезну кількість картин, багато його роботи – це портрети на замовлення або портрети близьких людей. Також зберігаються його замальовки олівцем, на яких зображені побутові сцени з життя звичайних людей.
Тонка натура художника відчувала сильні навантаження, що відбилося на його здоров’ї. Близькі почали помічати його часте зневіру і мовчазність. У 1852 році у нього виявилися ознаки психічного розладу. Друзі помістили його в клініку для психічнохворих людей, а государ, дізнавшись про стан художника, виділив йому кошти на утримання в лікарні в розмірі 500 рублів.
Смерть великого майстра
Незважаючи на всі старання, хвороба швидко прогресувала, і вже через півроку академік живопису Павло Федотов помер у лікарні Всіх скорботних на Петергофском шосе. Поховали його на Смоленському кладовищі в мундирі офіцера, причому в жодній газеті не повідомили про його смерть. Лише в 1936 році його перепоховали в некрополі Олександро-Невської лаври і увічнили пам’ять постаментом.
Однак полотна видатного майстра будуть радувати та дивувати своїм реалізмом ще багато поколінь шанувальників живопису.
