Радянський і російський письменник Борис Нікольський багато років поспіль знайомив дітей з армійським побутом, а дорослих – з сучасним літературним процесом. Допоміг співвітчизникам знайти свободу слова, але на майбутнє Батьківщини великих надій не покладав.
Як прожив життя
Народився Борис Миколайович Нікольський в Ленінграді в 1931 році. В роки війни перебував в евакуації в Ташкенті. Школу закінчив у Ленінграді, вищу освіту здобув у Московському літературному інституті імені Горького. Після випуску з вузу працював у газеті в місті Калініні (нині Тверь). У 1954-56 роках відбував військову службу в Забайкаллі, дослужився до сержанта. Демобілізувавшись, повернувся в Ленінград, відновив діяльність в пресі (щомісячники “Аврора”, “Вогнище”).
Як літератор Борис Нікольський дебютував з твором “Повість про пересічного Смородині, сержанта Власенко і собі”, який побачив світ у 1962 році на сторінках журналу “Юність”. У грудні 1984 р. зайняв пост головного редактора журналу “Нева”, на якому залишався до 2006 року. Саме в бутність Нікольського головним редактором радянський читач уперше познайомився з такими творами, як “Великий терор” Конквеста, “Сліпуча темрява” Кестлера і “Білі одягу” Дудинцева.
Помер письменник у рідному місті в січні 2011 року.
