В СРСР
На самому початку існування радянського держави число безпритульних різко збільшилася, чому сприяли соціальні катаклізми. Це Перша Світова війна і Жовтнева революція. До кінця Громадянської війни на вулиці за різними оцінками перебували від чотирьох до семи мільйонів безпритульних.
Для вирішення цього питання в Радянському Союзі масово відкривають дитячі будинки і створюють трудові комуни для неповнолітніх. Вважається, що до середини 30-х років дитяча безпритульність була остаточно ліквідована. Для цього застосовувалися різні заходи. Наприклад, народним комісаріатом шляхів сполучення створювалися спеціальні загони для затримання неповнолітніх, які переміщалися на поїздах. Їх слід було забезпечити харчуванням і навіть культурним дозвіллям. Потім вони вирушали в дитячі будинки.
У 1935-му Рада народних комісарів зазначав, що матеріальне становище робітників значно покращився. У країні відкрито безліч дитячих установ, тому невелика частина безпритульних, яка залишається на вулиці, не більше ніж статистична похибка, недолік профілактичної роботи. Важливу роль у виправленні ситуації грала суспільна роль у вихованні дітей, заходи по боротьбі з правопорушеннями неповнолітніх, підвищення відповідальності батьків за їх виховання.
