Наслідки
Для суспільства дитяча безпритульність має дуже важкі наслідки. В першу чергу, це зростання злочинів і правопорушень серед неповнолітніх. Зокрема, алкоголізм, проституція, наркоманія. Виникає поширення серйозних захворювань – туберкульозу, гепатиту, статевих інфекцій.
Залишившись без засобів до існування, безпритульні регулярно піддаються кримінальної та комерційної експлуатації. Їх втягують у різні сфери незаконного бізнесу: проституція, торгівля алкоголем та тютюном, порнографічний бізнес, жебрацтво. Все це пов’язано з серйозними ризиками для соціального і психологічного розвитку, фізичного здоров’я.
З 90-х років в країні збільшується кількість неповнолітніх, уражених на наркоманію, алкоголізм і токсикоманію, хворих на сифіліс та Снід.
Допомога
У Росії існують центри допомоги безпритульним дітям. Вони займаються соціальним супроводом підлітків, які мають досвід кримінальної діяльності, бродяжництва, вживання наркотичних або психотропних речовин. Їх діяльність спрямована на недопущення негативних наслідків для дитини, підтримання виховних функцій сім’ї, якщо вона ще існує.
Головне завдання соціальної роботи з безпритульними дітьми полягає в індивідуальному підході до неповнолітнього при збереженні його міжособистісних зв’язків. У зв’язку з цим проводяться лекції та тематичні бесіди, створюються гуртки та клуби за інтересами. Робота з безпритульними дітьми ведеться за індивідуальними картками соціальної адаптації. Це важливо робити, навіть коли неповнолітній знаходиться в умовах глибокої соціальної депривації.
Технологія соціальної роботи з безпритульними дітьми багатьма ґрунтується на тому, що девіантна поведінка підлітків обумовлено тим, що раніше їх життя була вкрай одноманітним, з-за чого вони не прожили позитивні життєві ситуації, не набули адекватного соціального досвіду. Тому важливо створити для них умови, в яких вони цей досвід могли б отримати.
Для цього виділяють кілька принципів допомоги безпритульним дітям. Вони засновані на безоціночному підході до аналізу їх поведінки, створення умов, в яких вони могли б досягти успіху в певному виді діяльності, переконанні у високій ефективності пропонованих способів.
Спеціалізовані установи, в які поміщають таких підлітків, є навчально-виховними. В них навчання дітей побудовано на індивідуальній основі, може здійснюватися в кількох варіантах. Наприклад, в класах компенсуючого навчання, ПТУ або на базі загальноосвітньої школи.
Дослідження демонструють, що в даний час основною причиною відходу з родини і перетворення в безпритульного стає домашнє насильство. Дітям доводиться стикатися з ситуаціями, коли їх б’ють, жорстоко карають, ґвалтують, не годують, примушують займатися невластивими їм заняттями, наприклад, жебракувати. Більшість підлітків, які опинилися на вулиці, саме сімейні конфлікти називають в числі основних причини, за яких вони потрапили в таку ситуацію.
Діти стають для батьків об’єктами негативної емоційної розрядки, коли тим доводиться стикатися з особистими і соціально-економічними невдачами. Наприклад, з розлученням, втратою роботи або матеріального забезпечення. Почуття розчарування, образи і безсилля що-небудь змінити викликає безліч негативних емоцій, які вихлюпуються на дітей.
Роблячи висновок, потрібно відзначити, що нині одним з основних факторів дитячої бездоглядності є порушення їх прав і свобод у сфері оздоровлення, освіти, отримання житла та професії. Є в цьому роль і органів опіки та піклування, які несвоєчасно реагують на виникаючі проблеми. Служби не в змозі вирішити виникаючі питання виховання і життєустрою неповнолітніх. Небезпеку становища полягає в тому, що безпритульні діти все частіше залучаються до секс-бізнес, заняття проституцією, використовуються для зйомок порнографічних фільмів. Все це завдає непоправної шкоди їх духовному, психічному і моральному розвитку. Зростаюча бездоглядність дітей є наслідком економічних і соціальних потрясінь у суспільстві.
