Від Евкліда до Ейнштейна
Фізики і математики Античності, Середніх віків і Нового часу категорично заперечували можливість існування вищих вимірів. Деякі математики навіть виводили обгрунтування обмеженості простору трьома параметрами. Евклідова геометрія передбачала наявність лише трьох вимірювань.
До появи загальної теорії відносності вчені взагалі вважали багатовимірний простір предметом, гідним вивчення і висунення теорій. Коли ж Альберт Ейнштейн сформулював поняття простору-часу, об’єднавши три вимірювання з четвертим, тимчасовим, визначеність у цьому питанні тут же зникла.
Теорія відносності доводить, що час і простір не є окремими та незалежними речами. Наприклад, якщо космонавти сядуть на корабель, який буде довго рухатися на високій швидкості, то після повернення на Землю вони виявляться молодше своїх однолітків. Причина в тому, що для них пройде менше часу, ніж для людей на Землі.
