Ареопагітики
Навколо авторства Діонісія досі розгортаються неабиякі баталії. Одні богослови наводять вагомі доводи, вважаючи Ареопагітики підробкою. Інші не сумніваються в приналежності праць перу Діонісія і теж надають докази. Як би те ні було, всі теологи однозначно погоджуються з користю Ареопагитиков, їх впливом на розвиток філософії і богослов’я.
У п’ятому столітті були оприлюднені п’ятнадцять трактатів. Згодом з’ясувалося, що три з них помилково приписувалися Діонісію Ареопагиту. П’ять трактатів були визнані. Доля ще семи праць неясна, так як більше згадок про них не знайдено. На сьогоднішній день в основі богослов’я лежать трактати:
- Про божественних іменах.
- Про містичному богослов’ї.
- Про небесної ієрархії.
- Про церковної ієрархії.
- Десять листів різним особам.
В опис ангельських чинів внесли поправки знамениті християнські філософи Фома Аквінський і Григорій Палама. За зразком небесної будується й церковна ієрархія. Праця “Про містичне богослов’я” лежить в основі апофатичного богослов’я. Бог співвідноситься зі своїм творінням в якості якогось абсолюту. Людина представляється відносної і змінної одиницею по відношенню до Творця.
Так як Бог перебуває “у темряві”, як Він говорить про Себе в Біблії («і мороком покрив Себе» (2 Цар. 22:12,Пс. 17:12), «Мойсей підійшов до мороку, де був Бог» (Вих. 20:18), пізнати Його творіння не може. Тут на допомогу приходить апофатичне богослов’я. Щоб думка філософа була зрозуміла обивателям, Діонісій приводить в приклад скульптора, який, відсікаючи від шматка скелі все зайве, показує світові статую.
Цей метод богопізнання іноді називають негативною теологією. Це не означає, що міркування несуть в собі щось погане. Слово “негатив” тут розуміється як заперечення. Хто бажає знати істину, може виключити все, Богу не властиве.
