Історія Русі першої половини XIV століття нерозривно пов’язана з іменами двох видатних особистостей − її світським правителем великим князем Іоанном I Калитою і митрополитом Київським Феогностом, якого Константинопольський патріарх Ісайя поставив на чолі Московської митрополії.
Ставленик Константинопольського патріарха
Про народження та ранні роки життя поважного архіпастиря документальних відомостей не збереглося. Відомо лише, що за своїм походженням він був грек, і ще в юності прийняв чернечий постриг, про що можна судити не з біографічних даних, які досить скупі, а з його власних слів про те, що займати вищу церковну посаду можна тільки пройшовши у всій повноті тривалий чернечий мистецтва.
Найбільш ранні літописні відомості про нього відносяться до 1328 році, і пов’язані вони з переїздом митрополита Феогноста до Москви, куди він був направлений Константинопольським патріархом Ісайеєю. Відомо, що в той період Візантія швидко наближалася до свого завершення, і, приділяючи особливу увагу кадровій політиці, предстоятель церкви, який був одночасно і Вселенським патріархом, намагався зупинити цей процес.
