Виробничий потенціал – це… Визначення поняття, способи розвитку, особливості

Управління

У разі якщо управління виробничим потенціалом ведеться окремо від загальних функцій управління компанією, з’являються питання щодо структурного розвитку компанії і можливостей реалізації існуючого потенціалу. Рішення деяких блоків функцій у розрізі працюючих підсистем не надасть такого високого результату, якого можна досягнути при правильному поєднанні компонентів організації.

Зменшення негативного впливу цих недоліків можливе за рахунок формування загального механізму управління виробничим потенціалом, який буде забезпечувати створення і застосування останнього. Цим механізмом є сукупність ланок, між якими налагоджено взаємозв’язок один з одним, тому вони забезпечують найбільшу результативність від програми виробничого потенціалу компанії.

Аналіз

Компанія завжди прагне досягти істотної економії на виробничих засобах за рахунок застосування нових пристроїв техніки, сучасних технологій, нових способів менеджменту на виробництві. Взаємозамінності всіх видів компонентів потенціалу ніяк неможливо домогтися, це можна робити тільки в рамках якого-небудь компонента.

Вивчення способів оцінки виробничого потенціалу дозволило встановити її ключові типи:

  • Якісний метод характеризується оцінкою системних компонентів, що часто проводиться у вигляді анкетування та інтерв’ювання. Переваги способу полягають у тому, що він працює у відносно критеріїв, не піддаються кількісному вираженню. А також дозволяє враховувати вплив окремих якісних критеріїв. Мінус методу в тому, що надійність аналізу безпосередньо визначається компетентністю фахівців, а підсумкове значення має суб’єктивний характер.
  • Кількісний метод дозволяє знайти суми витрачених коштів на виробництво. Гідність даного виду оцінки визначається тим, що він дає кількісне уявлення про досліджуваному об’єкті, з’являється можливість знайти вплив кожної ланки, що знаходиться в структурі виробничого потенціалу (знаходиться частка будь-якого елемента). Недолік застосування методу полягає у відсутності можливості врахування якісних коливань системи.