Компроміс
Не всі стратеги вважали компроміс життєздатною позицією. Розцінювали його передусім як “ледаче” рішення проблеми (не сама успішна спроба задовольнити взаємні інтереси), або як поступку, на яку пішли обидві сторони.
Але компроміс сьогодні використовується в переговорах досить часто. Тут має місце все та ж висока зацікавленість парламентера в особистій вигоді. Але разом з тим він зацікавлений і в тому, щоб у виграші залишився і його партнер.
Коли ця тактика застосовується? Коли парламентер бачить, що інший учасник угоди проявляє свою ініціативу в переговорах, не приховує живого інтересу до результатів зустрічі. Але в той же час готовий піти на деякі поступки, так як розуміє, що без них переговори будуть марними. В такому випадку і перший парламентер обирає таку ж тактику, щоб шляхом взаємних поступок домогтися певних результатів, вигідних для обох сторін.
Однак техніка компромісу не є універсальною. Вона застосовується в наступних ситуаціях:
- Сторони рівносильні.
- Переговорники мають взаємовиключні цілі.
- В рамках даної зустрічі неприйнятний спір.
- Співробітництво між сторонами не представляється можливим.
- Потрібне швидке тимчасове вирішення складних проблем.
