Системний аналіз: основи системного аналізу, підручники та їх автори
Принципи системного аналізу
Універсальних способів проведення СА не існує, часто розробляються однотипні методи або тотожні, які можуть застосовуватися при схожій проблематиці. Спільним вважається визначення закономірностей функціонування системи, формування альтернативних алгоритмів і вибір найбільш відповідного варіанту розв’язання задачі. Перелік принципів СА – це узагальнення практики роботи зі складними системами. У кожного автора є відмінні в деяких елементах принципи, наприклад, Макрусев в «Основи системного аналізу» описує свій варіант таких понять, але загальна концепція у них одна. Базові принципи:
Кінцевої мети (виділяє пріоритет головної задачі, досягнення якої передбачає підпорядкування всіх елементів системи). Виконується за таким планом: формулювання мети; розуміння основного призначення мети досліджуваної системи; оцінка змін щодо результативності за досягнення кінцевої мети.
Вимірювання. Ефективність роботи системи може бути визначена лише стосовно цілей і завдань суперсистеми.
Эквифинальности. Необхідний результат може бути досягнутий різними шляхами, незалежно від часу і початкових умов.
Єдності. Система розглядається як ціле, що складається з безлічі взаємозалежних елементів.
Зв’язності. Розглядається і виявляється залежність системи від зовнішнього середовища, а також її зв’язку з власними підсистемами.
Модульної побудови. Дослідження системи як сукупності модулів (групи елементів). Розбиття системи на модулі взаємодіють залежить від мети дослідження і може мати інформаційну, функціональну та алгоритмічну основу. Замість визначення «модуль» можуть виступати терміни «підсистема» або «блок».
Ієрархії. Цей принцип, властивий всім складним системам, спрощує її розробку і впорядковує її частини. В лінійних організаційних структурах використовується центральне управління, в нелінійних – будь-яка ступінь децентралізації.
Функціональності. Аналіз проводиться з пріоритетом функції над структурою. Будь-яка структура пов’язана з функціями системи та її складових. З появою нових потенційних функцій переглядається структура. Викладачі на уроці основ системного аналізу розглядають окремо структури, функції і процеси, останні зводяться до аналізу потоків в системі: енергії, інформації, матеріальні потоки, зміна станів. Мають місце паралелізм у роботі органів управління, спроби поліпшити роботу організації шляхом зміни структури системи.
Розвитку. Облік змінності системи, її адаптації і здібностей до розширення. В основі лежить прагнення до вдосконалення.
Централізації і децентралізації. Відмінності в збільшенні часу адаптації системи: те, що в централізованих системах відбувається за короткий час, у децентралізованій реалізується повільно.
Невизначеності. Аналіз випадковостей у системі. Складні відкриті системи не підкоряються законам імовірності. При отриманні нечіткої та стохастичної вхідної інформації результати досліджень будуть носити імовірнісний характер і рішення можуть призводити до неоднозначних наслідків.
Всі перераховані вище принципи системного аналізу (основ системного аналізу) володіють високим ступенем спільності. Для їх практичного використання необхідно наповнити їх конкретним змістом, застосовним до предмету дослідження.
