У 1976 році італійський кінорежисер Валеріо Дзурліні, раніше отдававший перевагу створенню антивоєнних, політизованих і ліричних картин, зважився на екранізацію роману Діно Буццати. Так з’явився фільм «Пустеля Тартари», муссирующий тему знаходження окремої особи і всього людства в якійсь «прикордонної ситуації», тобто майже на краю могили. Через шість років після прем’єри кінематографіст, більше не зняв жодної стрічки, закінчує життя самогубством. Тому проект можна вважати пророчим. Рейтинг екранізації IMDb: 7.60.
Сюжет
У центрі оповідання «Пустелі Тартари» головний герой Джованні Дрого (Жак Перрен), в 1907 році, закінчивши військове училище, для несення служби надсилається у віддалений гарнізон, який базується на території фортеці Бастіано. Гарнізон перебуває в постійній бойовій готовності, в очікуванні нападу переважаючих сил грізного ворога – міфічних «татарами». Миготять дні, летять місяці, проходять роки. Джованні жодного разу не покидає стін гарнізону. І коли він, вже постарілий і хворий, відправляється додому, відразу після його від’їзду починається атака ворога.
