Процес перетворення системного аналізу
Передумови до наступного нового кроку в розвитку основ теорії систем та системного аналізу з’явилися ближче до середини минулого століття, це сталося завдяки розвитку науки і технологій, де головне місце стали займати питання функціонування та організації багатокомпонентних об’єктів.
У другій половині 20 століття схожі за своєю проблематики завдання перейшли на соціальний рівень. На певних стадіях розвитку теоретичних і практичних знань, системні теорії стали відображатися, як самостійні методологічні дисципліни, які виявилися корисними у вирішенні інженерно-технічних і управлінських завдань. Все це призвело до формування СА. Кібернетика, теорія прийняття рішень, імітаційне моделювання, дослідження операцій, експертний аналіз, структурно-лінгвістичне макетування та ситуаційне управління згодом об’єдналися в одному терміні «системні дослідження».
Як самостійний напрямок системний аналіз (основи системного аналізу) зародився у Сполучених Штатах, це був вимушений крок у вирішенні прикладних задач бізнесу (визначення потреб в оновленні обладнання, збільшення кількості співробітників, прогнозування попиту продукції). Поступово такий підхід проник у сферу управлінської діяльності державного апарату, де відбувалися перетворення в технічному оснащенні збройних сил, реалізації держ. проектів, освоєнні космосу.
