Досвід Дэвиссона – Джермера: світло є хвилею
Досвід Дэвиссона – Джермера підтвердив гіпотезу де Бройля про корпускулярно-хвильовому дуалізм світла і послужив базою для формулювання законів квантової механіки.
Обидва фізика вивчали відбиття електронів від монокристала нікелю. Установка, що знаходиться у вакуумі, складалася з сошлифованного під певним кутом монокристала нікелю. Прямо перпендикулярно площині зрізу прямував пучок монохроматичних електронів.
Досліди показали, що в результаті відображення електрони розсіюються дуже селективно, тобто у всіх відбитих променях, незалежно від швидкостей і кутів, спостерігаються максимуми і мінімуми інтенсивності. Таким чином, Дэвиссон і Джермер експериментально підтвердили наявність у хвильових властивостей частинок.
У 1948 році радянський фізик В. А. Фабрикант експериментально підтвердив, що хвильові функції притаманні не тільки потоку електронів, але і кожному електрону окремо.
