Психологічна готовність дітей до навчання у школі: загальна характеристика, види, методи визначення

Психологічна готовність дитини до навчання в школі являє собою комплекс властивостей і вмінь, які допоможуть першокласникові освоювати навчальну програму в колективі однолітків. Визначає її, як правило, дитячий психолог, грунтуючись на результатах розроблених для цього тестів.

Особливості вікового розвитку

У дошкільному віці дитина переживає кризу сепарації в 6-7 років. Він проходить не так помітно, як криза негативізму в 3-4 роки. Головна зміна цього періоду – здатність зберігати в свідомості рекомендації та установки батьків. Для малюка мама і тато незримо присутні, коли вони далеко.

Психологи стверджують, що це зміна визначає здатність дітей витримувати розлуку з ними без неврозів, які неминучі до 6 років. Тому в такому віці доречно визначати психологічну готовність дитини до школи.

У цей час для фізіологічного і психологічного розвитку характерні такі серйозні зміни:

  • Перебудовується імунна система, з чим пов’язані часті хвороби на сьомому році життя.
  • Дозрівають ділянки мозку, відповідальні за логічне мислення та здатності робити те, що потрібно, а не хочеться, з’являється вміння узагальнювати, формувати і утримувати цілісні образи.
  • У дитини з’являється жага до пізнання, йому все потрібно, все цікаво. Він багато чого починає і кидає на половині шляху.
  • Гра відходить на другий план після зайнятості освоєнням нової інформації і навичок.
  • Крім люблячих батьків, у дитини з’являється психологічна потреба у наставника, що навчає, оцінює, піклується і критикує.

Розглянемо, які існують характеристики психологічної готовності до навчання у школі.

Що потрібно від малюка, щоб йому було комфортно навчатися

Багато батьків намагаються домогтися від нього вміння читати, рахувати, писати, однак такий підхід не зовсім правильний. Якщо коротко, психологічна готовність до навчання в школі – це здатність дитини:

  • Засвоювати матеріал з шкільної програми.
  • Довіряти вчитель і сприймати його як наставника, а не злий тітки, ругающей за помилки.
  • З цікавістю і без втрати ентузіазму виконувати домашні завдання.
  • Вибудовувати відносини з однокласниками, бути частиною колективу і відчувати себе в ньому комфортно.
  • Безболісно переносити розлуку з батьками під час занять.

При цьому не так важливий рівень інтелектуального розвитку і розумові здібності. Якщо дитина психологічно зріла, він надолужить згаяне в плані знань і навичок досить швидко.

Підходи до визначення

Психологічна готовність дітей до навчання в школі може визначатися 2 підходами. Для зручності ми оформили їх особливості у вигляді таблиці:

Назва підходу

У чому суть

Педагогічний

Предмет діагностики – знання, вміння і навички дитини. Тестування полягає у виконанні ряду завдань, які, згідно з нормами, повинен вміти виконувати дошкільник.

Найчастіше це тести з математики, грамоти, читання.

Психологічний

Цей підхід ґрунтується на визначенні психологічних особливостей дошкільника та їх відповідності віковим розвитку.

Оцінюються:

  • Особистість дитини.
  • Готовність психіки до навчального процесу.

Особистісні параметри, які досліджують психологи:

  • Самооцінка.
  • Наявність мотивації до отримання нових знань.
  • Готовність вступити в новий соціальний інститут.
  • Розвиток інтелекту і всіх його складових.

Готовність психіки до навчального процесу визначається такими вміннями:

  • Підкорятися правилам у своїй поведінці та організації навчального процесу.
  • Працювати за зразком.
  • Слухати вчителя, виконувати його вказівки та інші.

Види (складові)

Психологічна готовність першокласників до навчання в школі – поняття узагальнене, комплексне. Вона складається з декількох частин, однаково важливих і пов’язаних з функціонуванням різних ділянок мозку, а також з рівнем фізичного розвитку.

Компоненти психологічної готовності до навчання у школі:

  • Особистісна готовність.
  • Вольова.
  • Інтелектуальна.
  • Фізична і психофізіологічна.
  • Мовленнєва.

Така структура психологічної готовності до навчання в школі дозволяє скласти цілісну картину про рівень розвитку дитини. Необхідно враховувати кожен з компонентів при діагностиці, яку проводять вихователі дитячого садка, вчитель початкових класів та психолог. Кожен з компонентів має свою структуру.

Особистісна готовність

Оцінка особистості – важлива частина діагностики психологічної готовності до навчання у школі, оскільки дозволяє визначити здатність дитини адаптуватися до абсолютно нового способу життя. Зміни, які його очікують, дуже серйозні. Це:

  • Новий колектив.
  • Класно-урочна система.
  • Режим.
  • Оцінки викладачів.
  • Нові правила, яким він повинен підкорятися.

Критерії особистісної готовності

Психологи виділяють такі складові:

  • Соціальну.
  • Мотиваційну.
  • Емоційну.

Від соціальної складової залежить те, як будуть складатися відносини дитини з дорослими і однолітками. Вона визначається ставленням дошкільника до таких людей і явищ:

  • Школа і режим, який необхідно дотримуватись в ході навчання (приходити вчасно, витримувати певну кількість уроків, виконувати домашні завдання).
  • Вчитель і правила на уроках. Потрібно з’ясувати, чи сприймає дитина викладача в якості наставника, вказівки якого потрібно виконувати (не шуміти, уважно слухати, говорити тільки після дозволу та в рамках досліджуваної теми).
  • Сам малюк. Вивчається адекватність самооцінки дитини, оскільки занадто висока визначає негативне ставлення до критики, неминучої при отриманні оцінок, а занадто низька ускладнює адаптацію серед однолітків.

Мотиваційна складова психологічної готовності дітей до навчання в школі – це наявність інтересу і жаги до нових знань. При нормальному віковому розвитку з цим не повинно бути проблем, оскільки семирічки всіма способами намагаються освоїти нову інформацію. Нюанс, який може викликати труднощі, це перехід від звичної ігрової форми навчання до урочної. Хоча більшість початкових шкіл практикують подання матеріалу у вигляді гри, але так відбувається не на всіх уроках. Здатність дитини зберігати інтерес до предмета при виконанні нудних завдань – це індикатор його готовності до школи.

Визначити мотиваційну готовність можна за такими показниками:

  • Посидючість і здатність доводити справу до кінця, навіть якщо воно не виходить з першого разу.
  • Вміння трудиться, вироблене в ході занять вдома або в саду.

При навчанні найважливішим способом мотивувати дитину цього віку вважається похвала дорослих за будь-які досягнення. Батьки і педагоги повинні висловлювати її емоційно, але об’єктивно.

Вольова складова

Вона займає особливе місце у змісті психологічної готовності до навчання у школі. Ця складова передбачає визначення довільного поведінки, якщо дошкільник здатний усвідомлено контролювати свої вчинки і підкорятися правилам, прийнятим в школі. Згідно з даними прогресивних досліджень, така поведінка безпосередньо пов’язана з мотиваційним компонентом особистісної та психологічною готовністю дітей до навчання в школі.

Дитина повинен уміти:

  • Слухати педагога і виконувати поставлені ним завдання.
  • Бути дисциплінованим, не дозволяти собі робити те, що хочеться.
  • Працювати за зразком.
  • Виконувати завдання з вивченого правилом.
  • Бути посидючим і проводити стільки часу на заняттях, скільки потрібно.
  • Концентруватися, якщо навіть йому не дуже цікаво.

Інтелектуальна складова

Цим критерієм відводиться особливу увагу серед усіх видів психологічної готовності до навчання у школі. Інтелектуальна складова включає рівень сформованості таких основних фізичних функцій: пам’ять, мислення, увагу.

Дитина повинна вміти запам’ятовувати:

  • До 9 і більше предметів (речей) за півхвилини.
  • Ряд слів (до 10, але не менше 6), відтворювати фрази, повторені 1-2 рази.
  • До 6 цифр.
  • Деталі показаного зображення і відповідати на запитання про них.

Навички мислення, якими повинен володіти дошкільник:

  • Добір логічних пар слів.
  • Визначення фрагмента, якого не вистачає для повноти картинки, пояснювати свій вибір.
  • Розуміння послідовності подій.
  • Вміння зібрати картинку з 12 частин.
  • Вміння знайти закономірність у логічному ланцюжку.

Навички уваги, необхідні дитині для початку навчання в школі:

  • Виконувати завдання повністю, не втрачаючи концентрації.
  • Знаходити відмінності між 2 схожими картинками.
  • Вміти визначити однакові предмети з ряду схожих.

Фізична і психофізіологічна готовність

Фізичною готовністю називається здатність виконувати певні фізнагрузкі, які вважаються необхідними для цього віку. Вона залежить від стану здоров’я, постави, відповідності зросту і ваги нормам, швидкості й спритності рухів.

Крім цього, в поняття фізичної готовності входять:

  • Зір.
  • Слух.
  • Здатність самостійно себе обслужити (одягнутися, взутися, поїсти, скласти підручники, вчасно ходити в туалет).
  • Стан нервової системи та її вплив на рухливість.
  • Дрібна моторика.

Окремо варто сказати про такому важливому показнику, як фонематичний слух. При нормальній розвиненості він дозволяє дізнаватися і розрізняти всі звуки в словах. але і співзвучні слова з різним значенням.

Мовленнєва готовність

Вона включає в себе набір таких навичок:

  • Вимови всіх звуків.
  • Уміння ділити слово на склади та на звуки, визначати їх кількість.
  • Словотвір і формування висловлювань з використанням правильних граматичних форм.
  • Вміння розповідати, переказувати.

Методи визначення

Знати психологічну готовність першокласників до навчання в школі дуже важливо. Згідно думку фахівців, головне досягнення після закінчення початкових класів полягає в тому, що у дитини залишається бажання вчитися, з’являється досить висока самооцінка, заснована на успіхи і набутих навичках. Це можливо тільки в тому випадку, якщо при вступі в перший клас він був готовий до навчання.

Об’єктивна психологічна готовність до навчання в школі визначається за допомогою таких методів:

  • Співбесіду в групах та індивідуально.
  • Тестування з використанням заготовок – роздруківок на папері, вирізаних зображень і фігур, іграшок.
  • Малювання на задану тему.
  • Графічний диктант.
  • Тест-опитувальник для визначення мотиваційної та мовленнєвої готовності, в ході проходження якого дитина відповідає на питання про школу.

Психологічна характеристика готовності до навчання складається психологом. Щоб вона була максимально об’єктивною, а спеціаліста не звинуватили в упередженості, більшість завдань для тестування діти виконують в присутності батьків. Проводиться діагностика в невимушеній обстановці. Дорослі повинні заохочувати і підтримувати дитину.

Поради батькам

Хоча про психологічну готовність до школи починають говорити ближче до 7 років життя дитини, але формування її відбувається в рамках загального розвитку, починаючи з народження. Психологи дають такі поради батькам:

  • Часто і багато говорити з дітьми, пояснювати і описувати їм все, що відбувається навколо. Чим більше живого спілкування з найближчими, тим краще буде розвиватися мовлення дитини.
  • Обов’язково відповідати на всі питання, які задають малюки. Неувага і відповіді “не знаю”, “тому що”, “не заважай” сприяють згасання інтересу до пізнання.
  • Завжди давати можливість висловити власну думку.
  • Пояснювати причини відмов і покарань доброзичливим тоном.
  • Хвалити за досягнення і допомагати справлятися з труднощами. Для всіх дітей у віці від 0 до 10 років похвала дорослого – головний мотив діяльності.
  • Проводити заняття вдома в ігровій формі. Вона вважається максимально доступною для засвоєння матеріалу в дитячому віці.
  • Займатися творчістю.
  • Багато читати дитині книг.
  • Контролювати харчування дитини, складати здорове і збалансоване меню, щоб малюк отримував всі необхідні для повноцінного розвитку мікроелементи.

Згідно думку психологів, чим більше дитина награється до школи, тим легше йому дотримуватися дисципліну на першому році навчання. Ті діти, які були позбавлені можливості грати вдосталь, намагаються надолужити втрачене в першому класі.

Основні причини психологічної незрілості

Дитина 6-7 років може бути не готовий до навчання в школі. Поширені причини цього:

  • Болючість, з-за якої малюк менш витривалий, часто пропускає заняття, йому важче адаптуватися в колективі.
  • Відсутність систематичних занять до цього віку. Регулярність дисциплінує і допомагає звикнути до урочної системи.
  • Патології нервової системи, при яких дитина повинен обстежитися і проходити лікування у невролога, невропатолога, психотерапевта, відвідувати консультації психолога та соціального працівника. Такі захворювання часто супроводжуються затримкою психічного розвитку.

Щоб дошкільник вчасно був готовий до навчання в школі, важливо, щоб він ріс у здорової психологічної атмосфери, був любимо, багато грав і отримував потрібну турботу.