Перші реальні кроки за атмосферу
У процесі створення ракет проходили випробувальні пуски, які використовувалися для дослідження верхніх шарів атмосфери. Для цього проектувалася навіть спеціальна геофізична ракета. Практично вся техніка перед тією ракетою, яка першою вийшла на навколоземну орбіту, була геофізичної. Чим могутніше ставали ракети, тим вище вони могли піднятися у верхні шари атмосфери, які мало відрізнялися від навколоземного простору. Р-5 (Р- «ракета», далі — номер моделі) могла виходити в навколоземний простір по балістичної траєкторії, але ще не годилася для запуску супутника, а Р-7 вивела на орбіту першої людини в космосі. Вся робота велася в стінах ОКБ-1 (сьогодні це Ракетно-комічна корпорація «Енергія» імені С. Королева).
Американці ж не поспішали з розробкою потужних ракет. У США був літак-носій Б-52, а ще американський вчені гучно заявляли про те, що збираються в найближчому майбутньому запустити перший супутник. Вважалося, що запуск стане демонстрацією абсолютної переваги над радянською наукою. Це подія хотіли приурочити до міжнародного року геофізики, але в цьому дослідників переслідувала серія невдач. Не поспішали з розробками і з тієї причини, що розвідка США не знала, наскільки успішно ведуться роботи в СРСР. При цьому радянські вчені теж планували запуск штучного супутника. Радянський супутник щодо конструкції був зроблений дуже цікаво. Корпусом служила оболонка атомної бомби з віддаленої начинкою, а всередині першого ШСЗ був звичайний радіопередавач.
