Практичні завдання космічної програми
Цілі радянської космічної програми в умах провідних інженерів, конструкторів і дослідників все ще залишалися високими і далекими. Практично в процесі реалізації програми потрібно було забезпечити супутники надійним радіозв’язком з усіма точками СРСР (кілька супутників коштують дешевше, ніж спорудження постійно діючої мережі станцій), вивчити метеорологічну обстановку в масштабах всієї планети, щоб попередити катастрофи, спостерігати за природними ресурсами, виробляти унікальні матеріали в космосі, створити військові супутники і космічну розвідку, щоб знати про підготовку планів проти СРСР і в разі необхідності забезпечити контрудар.
Для виконання цих завдань потрібно було створити комплекс апаратів, які можуть забезпечити виведення супутника на орбіту, зв’язок і подальшу доставку назад на Землю. Так, від радянських конструкторів була потрібна розробка транспортних космічних кораблів, створення постійної станції, на якій можна було б проводити в нормальних умовах весь масштабний комплекс досліджень (медико-біологічні, військові, технологічні та інші, аж до фундаментального наукового вивчення космосу), дослідження поведінки матеріалів в умовах невагомості. Тоді ніхто не знав, що трапиться під впливом вакууму і випромінювання. Стало очевидно, що багато складні завдання обов’язково вимагають присутності людини, тобто необхідно створення постійно діючої станції. Марс ж виявився однією з далеких цілей радянської космічної програми.
