Теорія про структурі особистості
Психоаналітична теорія Фрейда З. в 1923 році здобула досить чітку структуру. На думку психоаналітика, психіатра і невролога, особистість кожного індивіда складається з трьох компонентів:
- Ід («Воно») — ядро особистості, засноване на примітивних потягах до життя, смерті. Саме ця основа несвідома і підкоряється принципу задоволення.
- Его («Я») — ця частина особистості відповідає за свідоме мислення, поведінку людини, активізує захисні механізми психіки при необхідності.
- Суперего («Поверх-Я») — компонент Его, функціонал якого полягає в самонаблюдении і моральної оцінки. Фрейд стверджував, що цей компонент особистості утворюється як результат інтроекціі образів батька і матері, а також батьківського системи цінностей.
Створення структурної моделі психоаналітичної теорії було величезним просуванням вперед даного напрямку психології і психотерапії, дозволивши розширити і спектр психічних відхилень і інструментів для їх терапії. Нюансом цієї сфери вивчення психіки індивіда стала досить вільна інтерпретація її аспектів навіть самі Фрейдом, не кажучи вже про його учнів, послідовників і опонентів. Автор психоаналітичної теорії розвитку не встиг закінчити роботу над її повним структуру за все тим. Його послідовники внесли у вже наявні напрацювання свої нововведення.
