Самозахист
Психоаналітична теорія особистості Фрейда описує механізми захисту, за допомогою яких психіка людини справляється з тими чи іншими потенційними проблемами.
- Заміщення – енергія та емоції перенаправляються на менш небезпечний об’єкт.
- Реактивне утворення — переживання, яке на думку індивіда негідно його, пригнічується, а потім заміщається прямо протилежним почуттям.
- Компенсація – несвідома спроба впоратися з реальними або уявними недоліками, може мати як соціальний, так і антисоціальний характер.
- Витіснення — примусове перенесення в сферу несвідомого тих підсвідомих потягів, переживань, які становлять загрозу для самосвідомості.
- Заперечення – небажання миритися з наявною дійсністю.
- Проекція — перенесення на інших людей власних переживань і якостей, неприйнятних як соціумом, так і самою людиною.
- Сублімація – зміна неприйнятних поведінки і цілей на соціально прийнятні.
- Раціоналізація — іншими самовиправдання. Вчинки, скоєні під дією несвідомого людина намагається раціонально пояснити.
- Регресія — повернення до ранніх форм поведінки, як іноді кажуть людина впадає в дитинство. Цей спосіб захисту в основному використовують незрілі, інфантильні люди, але в деяких ситуаціях його можуть використовувати й цілком нормальні дорослі люди.
Але не тільки психоаналітична теорія розвитку Фрейда З. містить в собі опис захисних механізмів психіки. Інші психоаналітики, розвиваючи теорію Фрейда або ж розробляючи власні проекти, розширювали список самозахисту психіки індивіда, який на даний момент включає в себе близько 30 позицій.
