Закономірності розвитку
Цікавий науковий факт: у порівнянні зі словесної, звукова сторона промови починає розвиватися у малюків ще в самому ранньому віці і без труднощів. Перший крик при народженні вже висловлює психічний стан нової людини. Причому у немовлят він акустично неоднаковий, обертонально індивідуальний.
У 2-3 місяці з’являються нові інтонації, голосові модуляції.
Гуління і спонтанне гукання в 3-4 місяці покликані привертати увагу оточуючих, дитина поступово засвоює інтонації дорослих.
У 4-6 місяців формується лепет, тобто гуління розпадається на локалізовані склади, характерні для рідної мови, що свідчить про початок формування слогообразования. Дитина спочатку багаторазово повторює однакові склади, а потім комбінує різні, змінюючи гучність, висоту голосу. До кінця цього періоду інтенсивно освоюються інтонації, ритм, звуки, які до 8 місяців стають схожими на фонеми мови, з’являються їх поєднання – провісники перших слів. Вони з’являються приблизно в 12 місяців. У спілкуванні з дорослими завдяки наслідуванню дитина починає свідомо використовувати такі просодические елементи, як мелодика, сила голосу, варіює інтонації.
Прискорення темпу і вдосконалення ритмічної сторони мовлення відбуваються по мірі того, як відпрацьовується вимова звуків і складів та їх поєднань. У промові дворічного малюка є прості фрази, наголоси, але для неї характерні уривчастість, повтори. Він ще не володіє мовленнєвим диханням і не вміє регулювати темп вимови.
Мелодика і фраза ускладнюються на 5 році життя, поліпшується виразність, вдосконалюється вміння розрізняти звуки, що необхідно для пізнавання схожих слів. Часто помиляється в наголосах.
До кінця 6 року дитина говорить швидко, але нечітко, тихо. У нього недостатня рухливість губ, язика, нижньої щелепи, дихання в процесі мовлення збивається, від чого страждає звуковимову.
Поступово, з накопиченням мовленнєвих навичок, мова дошкільника стає правильніше, змістовнішим, інтонаційно виразною.
