Пристрій і склад
Нормативно створення наказової системи було закріплено в період правління Івана IV Грозного. У положеннях Судебника 1550 року було визначено кількість наказів (80 на той момент) та їх основні повноваження.
У віданні кожного виділялося два основних напрямки діяльності: судочинство і діловодство. Першим завідували судді, другим – дяки і подьячии. Всі вони призначалися і зміщувалися рішенням верховної влади. Для виконання окремих доручень в наказах існували, наприклад, товмачі (Посольський наказ), трубники, пушкарі, недельщики. Завданням останніх було повідомлення свідків і відповідачів про необхідність з’явитися на суд.
Основні «співробітники» повинні були бути присутніми на службі щодня, крім неділі та святкових днів. Рішення приймалися суддями спільно, але частіше одноголосно, з подачі головного з них. Діяли накази ім’ям государя, і в разі незгоди з винесеним рішенням скарги розглядалися Боярської думою.
