Історичні корені
Деякі дослідники вважають Буковину однієї з колисок для східних слов’ян. Тут жили анти, білі хорвати. Давньослов’янська культура сягає корінням у буковинську. Архітектурні розкопки виявили тут слов’янські поселення 6-7 століть у 40 місцях. А поселень 8-9 століття виявлено більше 150.
Починаючи з 9 століття, даними територіями управляли Галицькі князі. Фортеця, розташована тут Ярославом Осмомислом в 12 столітті, носила назву «Черн», ймовірно із-за того, що стіни її були чорного кольору. Фортеця згадується в літописі «Список городов русских, дальніх і ближніх». Руїни її є і на сьогоднішній день – вони знаходяться в межах міста Чернівці. Дещо відмінним від інших російських земель шляхом місцевість пішла з 14 століття, коли спустошені карпатські передгір’я почали заселяти романи, волохи. Їх ставало все більше. Населена волохами область в 1340 році, після того як Галицьке князівство захопила Польща, побажала перейти під валахскую влада.
Найменування «Буковина» зустрічається в угоді від 1482 року між угорським правителем Зигмундом і польським Владиславом. У період, коли територія знаходилася під владою Османської імперії, слов’янське населення тут переважало. Землі активно розорялися в ході воєн між австрійцями і турками. До кінця турецького правління, у 18 столітті, тут проживало лише 75000 чоловік. В місті Чернівці залишилося не більше 200 будинків, 3 церкви, мешканцями були 1200 осіб.
Незважаючи на те що в 1768-1774 років Росія перемогла у війні Туреччини, Буковину вона віддала Австрії в якості плати за нейтралітет. В той момент історичний шлях Буковини також став відмінним від інших російських територій.
Аристократичні верстви тут були представлені молдаванами. Місцеве населення називало себе русинами, воно було православним. У той же час всі вони знаходилися під австрійським підданством. Хоча тут не було кріпосного права, особиста залежність існувала аж до 1918 року. Це була по-справжньому багатонаціональна область. Тут було чимало євреїв, які займалися торгівлею. За часів австрійського панування все частіше тут з’являлися німці, стали виникати цілі німецькі поселення. Розгорнулася німецька колонізація території: на цьому мовою навчали в школах, а після почали заповнювати на ньому і офіційну документацію. Незабаром це став місцевий міжнаціональний мову. Сюди приїжджали і русини з Галичини.
Представники аристократії також германизировались, вони стали додавати приставку «фон» до своїх прізвищ. Російських залишалося все менше. Описуючи буковинських русинів, дослідники відзначали, що вони були активними, підприємливими, що відрізняло їх від придністровських.
