Про місцевості
Відомо, що землі Галичини, Буковини, Слобожанщини відрізняються красою. У той же час місцеві споруди не володіють особливими вишукуваннями. Естетика протягом століть тут приносилася в жертву скритності. Церкви зводилися таким чином, тому що було ясно, що зберегти їх неможливо. Їх будували так, щоб було легко відновити.
З’явився термін – «буковинський примітивізм», який проявився навіть в іконах. Незважаючи на те, що Османська імперія не нав’язала тут іншої релігії, місцеве населення було православним, все одно воно проживало у такій атмосфері скритності, буквально в підпіллі.
Сліди Першої світової війни не були в даній місцевості такими ж серйозними, як у сусідніх областях. Буковина досить просто перетворилася в повіт Румунії. Архітектура цього періоду демонструє «необрынковянский стиль». Зразком його є Микільська церква у Чернівцях. Інакше її називають «п’яної церквою» із-за особливої форми.
У Другу світову війну бою тут були також не настільки кровопролитними, як в Галичині. У Чернівцях перебувала гетто. Чернівецький мер Траян Попович доклав всі зусилля для того, щоб врятувати більше 20000 євреїв. Він переконав загарбників в тому, що саме на них тримається економіка населеного пункту. В радянські часи життя тут також була досить спокійною, Чернівці стали промисловим центром в області точного виробництва.
