В огні революційних подій
Повернувшись наприкінці 1904 року в Петербург, вона потрапила в горнило Першої російської революції, і навіть виявилася свідком подій Кривавого неділі, произведших на неї незабутнє враження. З біографії Олександри Коллонтай відомо, що, будучи ініціатором створення «Товариства взаємодопомоги працівницям» − організації, метою якої було сприяння сім’ям, що втратили годувальників, вона в той же час вела широку пропагандистську роботу. В результаті після поразки Першої російської революції одна з опублікованих нею брошур, що називалася «Фінляндія і соціалізм», послужила приводом для звинувачень у заклику до насильницького повалення влади. Не чекаючи арешту, вона спішно покинула Росію. Про особисте життя Олександри Коллонтай в цей період достовірних відомостей немає.
Вступ до лав більшовицької партії
Опинившись знову за кордоном, Коллонтай познайомилася з в. І. Леніним, до ідей якого ставилася тоді вельми стримано. Досить сказати, що з тих пір, як на II з’їзді РСДРП (1903) у рядах партійців стався розкол на більшовиків і меншовиків, вона підтримувала останніх, до яких примикала Р. В. Плеханов, колишній в той час кумиром всієї революційно налаштованої молоді.
Кардинальний поворот у її поглядах стався лише після початку Першої світової війни. У 1915 році, перебуваючи в Швеції, Олександра Михайлівна відкрито заявила про свій розрив з меншовиками, які підтримували участь у військових діях, і виступила з схваленням позиції, займаної більшовиками.
Незабаром після цього вона стала членом РСДРП (б). Її антимилитаристские статті, що публікувалися на сторінках ряду шведських газет, викликали крайнє невдоволення короля Густава V і стали причиною висилки з країни. Переїхавши в Копенгаген, Коллонтай налагодила зв’язок з Леніним і займалася виконанням різних його завдань, серед яких були дві поїздки в США для ведення більшовицької пропаганди серед робітників.
