Клерикалізм – це течія в політиці і ідеології, метою якого є посилення і зміцнення впливу церкви у всіх сферах життя. Його ідеал – це така форма правління в державі, яка зосереджує владу в руках духовенства і глави церкви. Детальніше про те, що це – клерикалізм, можна довідатися з огляду.
Слово у словнику
Про значення «клерикалізму» там сказано наступне. Це ідеологічне, а також політичний напрямок у діяльності церкви. У його рамках відбуваються спроби втілення прагнень до її посиленому впливу на політику і суспільне життя. Приклад: «Хіба можна порівняти покірне, тихе російське православ’я з клерикалізмом Європи – предрассудочным, похмурим, замовним, пронирливим і жорстоким?».
Про його походження сказано, що слово прийшло в російську з латинської мови. Там є прикметник clericalis, значення якого «духовний», «церковний». Воно утворилося від іменника clericus, що означає «священнослужитель», «клірик». Останнє походить від давньогрецького іменника κλῆρος в значенні «жереб».
Щоб краще засвоїти значення слова «клерикалізм», потрібно вивчити й інші, тісно пов’язані з ним поняття. Мова про них піде нижче.
Хто такий клерикал?
У словнику дається кілька тлумачень цього терміна.
Продовжуючи розгляд питання про те, що це – клерикалізм, слід вивчити і ще одне пов’язане з нею слово.
Клерикальний – це який?
З приводу цього прикметника в словниках сказано наступне.
Для подальшого з’ясування, що це – клерикалізм, буде більш докладно сказано про його цілях.
Ідеал – теократія
Носіями клерикалізму є духовенство та особи, які пов’язані з церквою тим або іншим чином. Це протягом використовує у досягненні своїх цілей не один лише наявний у церкві апарат, але всілякі організації та співчуваючі політичні партії.
А також їм залучаються жіночі, молодіжні, культурні, профспілкові організації, у створенні яких вона бере участь. Створення клерикальних партій йшло паралельно з формуванням парламентаризму. Що ж стосується досліджуваного поняття як ідеалу і світогляду, то він набагато давніша.
Ідеал клерикалізму – це створення теократичної суспільства і держави, в якому церковні структури допомогою законодавчо встановлених інститутів визначальним чином впливають на політику та інші сфери життя суспільства. Наприклад, так було в 16-м столітті, коли Жаном Кальвіном була введена жорстка релігійна регламентація в Женеві, на той момент місті-державі.
Сьогоднішній приклад – це Республіка Іран. Хоча там і існують світські органи у вигляді президента, уряду, парламенту, над ними стоїть обирається довічно керівник. Офіційно він духовний і політичний лідер в країні.
Починаючи з 80-х рр. минулого століття досліджуване поняття поступово прагне до розширення. Зараз воно включає в себе будь-яку, ініційовану віруючими, священнослужителями, релігійними і релігійно-політичними рухами активність.